Постанова 4805 № 274/1734/15-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1734/15-ц Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 26 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/1734/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У квітні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» (далі Банк) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №286/25-545 в розмірі 177 420,56 доларів США за тілом та відсотками, що у гривневому еквіваленті, станом на 05.08.2015 складає 4 679 144 грн. 92 коп. та 826 611 грн. пені. Судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 286/25-545, відповідно до якого банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 75 000 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11.03.2018 на умовах, визначених договором кредиту. Відповідач, всупереч умовам Договору кредиту, взяті на себе зобов`язання по сплаті відсотків та внесення чергових частин кредитних коштів припинив виконувати, чим порушив умови Договору кредиту. Станом на 31.03.2015 заборгованість, з урахуванням дострокового повернення боргу по кредиту, становить 177 420,56 доларів США, з яких - 93 961.23 доларів США боргу по кредиту; 83 459.33 доларів США відсотки; а також 826 611 грн. - пені, всього 4 679 144 грн. 92 коп. Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2015 року позов задоволено повністю. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2020 року замінено позивача у даній справі Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", на його правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк". Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема про те, що вимога банку про дострокове повернення всієї суми заборгованості не була отримана ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки останній таку вимогу отримував. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимоги про стягнення чергових платежів, оскільки відповідач жодної сплати грошових коштів на користь банку у 2013 році не здійснював. У відзиві на апеляційну скаргу, представник АТ «Альфа-Банк» Михніцький Г.Ю., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відповіді на відзив, ОСОБА_1 заперечив щодо доводів АТ «Альфа-Банк» та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі. В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», цивільні права та обов`язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати сплати боргу, виконання порушеного зобов`язання (за відповідних умов - достроково), в тому числі, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст.631 ч.ч.1, 4 ЦК України), правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). Сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). За правилами ЦК України про позовну давність (ст.ст. 256, 257, ст. 259 ч. 1, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст.ст. 264, 266, ст. 267 ч.ч. 1, 3, 4 ЦК України): загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності; позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 286/25-545, відповідно до якого банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 75 000 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11.03.2018 ( а.с. 10-14). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 22 липня 2008 року про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 286/25-545 кредитний ліміт збільшено до 94 000 доларів США, відсоткову ставку збільшено до 14% річних ( а.с. 15-17). Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що кошти, згідно договору кредиту № 286/25-545 на загальну суму 91 960 доларів США були видані ОСОБА_3 відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (а.с. 11, зворот, 49,50). Станом на 31.03.2015 р. заборгованість, з урахуванням дострокового повернення боргу по кредиту, становить: 93 961.23 доларів США боргу по кредиту, гривневий еквівалент, станом на 05.08.2015 - 2 040 286,74 грн.; відсотки - 83 459.33 доларів США, гривневий еквівалент 1 812 274, 08 грн.; 382 664,72 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 443 946,39 пеня за несвоєчасне повернення відсотків (а.с.6-9, 51), - всього 4 679 144,92 гривень. В апеляційній скарзі, заперечуючи щодо позовних вимог, ОСОБА_1 стверджував, що отримав вимогу Банку про дострокове погашення кредиту. Враховуючи наведене вважає, що Банк на власний розсуд змінив кінцевий строк кредитування. Окремо відповідач заперечив щодо здійснення платежу в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1250 доларів США, що мав місце 30.10.2013, як наслідок посилається на пропуск позовної давності для звернення до суду із даним позовом, що є підставою для відмови у його задоволенні. Даючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів приходить до такого висновку. Дійсно судом встановлено, що матеріалах справи міститься копія претензії від 28.12.2020 з вимогою повернення заборгованості за кредитом в сумі 93961,23 доларів США, нарахованими відсотками в сумі 26902,31 доларів США та пені в загальній сумі 16434,99 доларів США, що за своєю суттю є вимогою про дострокове погашення кредиту (а.с. 18). Вказане повідомлення Банку було направлено відповідачу рекомендованим листом, проте не було отримано останнім та повернулося адресанту за закінченням терміну зберігання (а.с. 18 зворот). Згідно з пунктом 3.3.14. Договору кредиту № 286/25-545 від 12 березня 2008 року позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, повернути кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі штрафні санкції (пеню, штраф) у випадках, визначених п.п.2.7.3., 3.2.3., 5.4. цього Договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Попри такі обставини та умови Договору, колегія суддів вважає, що у ПАТ «Укрсоцбанк» (первісного кредитора) не виникло передбачене ст.1050 ЦК України право дострокового стягнення з відповідача всієї суми боргу за договором та відповідно не відбулося зміни кінцевого строку кредитування, позаяк відповідачем згадана вимога про усунення порушень договору отримана не була. Доводи ОСОБА_1 щодо отримання такої вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Натомість вказане твердження відповідача спростовується дослідженою вище копію конверта (а.с. 18 зворот). Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не здійснювалося погашення кредиту в сумі 1250 доларів США, яке мало місце 30.10.2013 року, то вказана обставина спростовується наданою позивачем випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за 30.10.2013, з якої вбачається здійснення платежу на вказану суму та його призначенням «погашення заборгованості згідно Договору № 286/25-545 від 12.03.2008» (а.с. 202). Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. З урахуванням наведених норм процесуального закону та встановлених обставин справи, початок строку позовної давності в межах звернення до суду із даним позовом слід відраховувати саме з 30.10.2013 року. Із позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось 16 квітня 2015 року, тобто в межах строків, визначених ст. 257 ЦК України. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2015 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений: 22 травня 2020 року