Постанова 4818 № 638/17721/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №638/17721/19 Суддя 1-ї інстанції: Рибальченко Л.М. Провадження № 33/818/311/20 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.05.2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., з участю особи, відносно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року у відношенні ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 20.10.2019 року о 01.00 в м. Харкові по вул. Героїв Праці, 2-А, керував автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що оскаржувана постанова не була направлена на адресу його місця реєстрації, та фактично отримав її копію в приміщенні суду 30.01.2020 року. В скарзі вказує, що суд першої інстанції не обґрунтовано відхилив його клопотання про направлення матеріалів справи до Київського районного суду м. Харкова, посилаючись на те, що справи передбачені ч.1-4 ст. 130 КУпАП можуть розглядатись за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання правопорушника. Вказує, що фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що відхиливши його клопотання про направлення матеріалів справи до Київського районного суду м. Харкова було порушено його право на справедливий розгляд справи. Також йому не було надано можливості ефективно захистити свої права, оскільки було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик ОСОБА_2 та працівників поліції, свідків, які були залучені працівниками поліції . Вказує, що судом першої інстанції не було встановлено факту його перебування у стані алкогольного сп`яніння, та вважає, що ті свідки про допит яких він клопотав в суді першої інстанції можуть довести факт відсутності стану алкогольного стану. Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що він відмовився від проходження тесту на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, оскільки прилад було розпаковано, що на його думку могло призвести до хибних результатів. Також вказує, що судом не було досліджено питання з яких підстав його не було доставлено працівниками поліції до закладу охорони здоров`я. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повідомлені причини такого пропуску апеляційний суд вважає поважними, та відмовити в задоволенні апеляційних вимог виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним суд вважає, що судом першої інстанції було дотримано вимоги вказаних правових норм. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством ( ст. 1 КУпАП). Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до частини ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 80, 81, 121-126, 127-1 129 КУпАП, ч.1,2,3,4 ст. 130, ст. 139 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Апеляційний суд вважає, що відхилення судом першої інстанції клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи до Київського районного суду м. Харкова, такими, що не свідчать про необхідність скасування судового рішення, оскільки в цьому випадку принцип територіальної підсудності не був порушений. Крім того апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 кілька разів звертався до суду (а.с. 11-13) з клопотаннями, в яких зазначав адресу, яка відноситься до юрисдикції саме Дзержинського районного суду м. Харкова, тому його доводи апелянта, що він не проживає за адресою: АДРЕСА_1 до уваги не бере. Посилання щодо відмови в задоволенні судом клопотання про виклик свідків апеляційний суд вважає такими, що не свідчать про незаконність прийнятого рішення, оскільки судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у його задоволенні з посиланням на те, що залучені свідки не можуть свідчити щодо факту перебування або не перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Також безпідставні є посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не було встановлено факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог КУпАП розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №357076 від 20.10.2019 року, який складено на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за перебування у такому стані. Твердження, що підставою для відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння було те, що технічний засіб було розпаковано, що на думку апелянта могло б призвести до хибних результатів, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки з оглянутого в судовому засіданні відеозапису було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, у зв`язку з лише тим, що не був згоден з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, що в свою чергу спростовує і посилання апелянта на те, що його безпідставно не було доставлено до закладу охорони здоров`я. Крім того ОСОБА_1 не був позбавлений права проходження огляду в медичному закладі у разі його незгоди з результатами огляду, проведеного за допомогою технічного засобу. Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Частинами 2 та 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, встановлено обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин. Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав повну та належну оцінку, та прийняв законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року у відношенні ОСОБА_1 задовольнити, вказаний строк поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити - без задоволення, а вказану вище постанову без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду В.П. Цілюрик