Постанова Львівський апеляційний суд № 464/3283/19

Справа № 464/3283/19 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М. Провадження № 22-ц/811/3285/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:83 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Бойко О.М. від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів про зняття арешту з майна, - в с т а н о в и л а : рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова про знаття арешту з майна - відмовлено. Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Вважає рішення незаконним, оскільки таке прийняте при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, недоведеністю твердження відповідача, що має значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що помилки державного виконавця, не мають тягнути наслідків для особи. Дуже дивним також в цій ситуації є дії державних виконавців на які суд першої інстанції не звернув жодної уваги, зокрема при винесені своїх постанов про повернення виконавчого листа стягувачу від 30.06.2016 року та про скасування процесуального документу від 07.12.2018 року зокрема вже під час розгляду справи в суді. В своїй постанові в.о. начальника Сихівського ВДВС м. Львів Рудницька М.О. посилалась на норми абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що вищевказані рішення державної виконавчої служби та рішення суду першої інстанції яке не взяло до уваги усі ці нюанси виконавчого провадження, обмежують його право на вільне володіння та користування майном, а також обмежують його право на прийняття спадщини яка відкрилась після смерті його батька, оскільки внаслідок виконавчого провадження яке станом на сьогоднішній день не є виконаним, а повернутим стягувачу, він не може оформити своїх спадкових прав. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 56, ч.ч.4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ч.1 ст. 81 ЦПК України, та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що на виконанні у Сихівському ВДВС м. Львів перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1891 від 10.11.2008 року виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13968,52 грн боргу. В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 28.04.2009 року, 16.03.2016 року, 07.04.2016 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Згідно з відомостями із інформаційної довідки №126235162 від 04.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт. Крім того, згідно постанови старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів Бехерської Т.М. від 25.04.2019 року виконавчий лист №2-1891, виданий Сихівським районним судом м.Львова 10.11.2008 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13968,52 грн повернуто стягувачу. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 25.04.2022 року. З огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що зобов`язання з виконання виконавчого листа №2-1891, виданого Сихівським районним судом м.Львова 10.11.2008 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 968,52 грн. виконано, зважаючи на можливість повторного звернення із виконавчим документом, враховуючи відсутність інших обставин, які б свідчили про необхідність скасування арешту, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. 18.06.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сихівського ВДВС м.Львова, у якому просив зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обтяження НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , що накладений згідно виконавчого листа №2-1891 Сихівського районного суду м.Львова від 10.11.2008 року, постановами від 28.04.2009 року, 16.03.2016 року, 07.04.2016 року Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова, у зв`язку закінченням виконавчого провадження, та вилучити відповідний запис з реєстру боржників. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що під час оформлення спадкових прав після смерті батька дізнався у нотаріуса про те, що на все його майно накладений арешт. Підставою арешту є постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Львівського міського управління юстиції від 28.04.2009 року, 16.03.2016 року, 07.04.2016 року згідно виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова №2-1891 від 10.11.2008. В подальшому дізнався, що Сихівським ВДВС м. Львів були накладені арешти у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження від 09.04.2009, згідно з яким з нього мали б стягуватись кошти на користь ОСОБА_2 в сумі 13 968, 52 грн, проте, зазначений виконавчий лист було повернуто стягувачу 30.06.2016, а виконавче провадження закрите з можливістю повторного пред`явлення для виконання в строк до 30.06.2017. Постановою державного виконавця від 07.12.2018 року скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.06.2016 року. Станом на день звернення до суду з позовом зазначене виконавче провадження є закрите та виконавчий документ повернуто стягувачу, згідно постанови державного виконавця від 25.04.2019 року, а тому просив позов задоволити в повному обсязі, оскільки у безспірному порядку зняти арешти з майна Сихівський ВДВС м.Львів відмовляється. Як вбачається із позовної заяви, а також доданих позивачем матеріалів, - ним заявлено позов про знаття з усього його майна. Позивач вважає, що такий арешт був накладений та відповідно здійснений у зв`язку із виконаанням рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 коштів. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 36 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст.409 КПК, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК, якщо опис проводився судовим виконавцем. Також, відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. Зважаючи на ст.ст. 3, 10, 11, 26, 30-33 ЦПК України (в ред. на час розгляду справи судом першої інстанції), на даний час ст.ст. 4, 12, 13, 42, 43, 48-51 ЦПК України та вказані вимоги роз`яснень норм закону судами касаційної інстанції, - розгляд справи про знаття арешту з майна (із спірної квартири про яку йшлося, а також виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про накладення арешту на майно та заборону відчужувати майно, яке належить позивачу) без участі особи (осіб), в інтересах якої (яких) накладено арешт як відповідача (відповідачів) не слід вважати таким, що проведений за участі належного відповідача (належних відповідачів), яким не є особа, держаний орган яким здійснено накладення арешту. Зважаючи на наведене, а саме позовні вимоги та їх обґрунтування позивачем, - одним із належних відповідачів у даному спорі повинен був би бути ОСОБА_2 , в інтересах якого, як вказує позивач та вбачається із матеріалів виконавчого провадження, накладено спірний арешт із здійсненням відповідного запису у державному реєстрі. Такий до участі у розгляді справи не залучений. Лише за наявності належного відповідача у справі суд взмозі вирішувати питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог та взмозі вирішити питання про їх задоволення. Без залучення такого належного відповідача позовні вимоги задоволені бути не можуть. Питання ж про залучення вказаної особи як відповідача судом не вирішувалось, на обговорення не ставилось, оскільки клопотань позивачем (що є єдиною особою, яка вправі ініціювати питання залучення належного відповідача, співвідповідача, заміни неналежного належним, тощо) про це не заявлялось та відповідно вирішене не було. Відповідно, за таких обставин суд був позбавлений можливості ухвалити рішення про задоволення позову. Зважаючи на вказане суд був позбавлений можливості ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову слід вважати таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Л.Б. Струс М.М. Шандра