Постанова 4811 № 466/4283/25

Справа № 466/4283/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І Провадження № 22-ц/811/2222/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри секретар: Л.М. Чиж розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Шевченківський районний суд м. Львова від 12 червня 2025 року у справі за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій, - в с т а н о в и в: 06.05.2025 року адвокат Медвідь Василь Осипович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій. Просив визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту, накладеного на все належне ОСОБА_1 майно на підставі документів, поданих для державної реєстрації, а саме постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП номер 49059544 від 19.07.2016 року, видавник Шевченківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. Зобов`язати Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити обтяження (зняти арешт), накладене на все належне ОСОБА_1 майно на підставі документів, поданих для державної реєстрації, а саме постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП номер 49059544 від 19.07.2016 року, видавник Шевченківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. В обґрунтування скарги посилався на те, що 04.04.2025 року він в інтересах боржника ОСОБА_1 звернувся до Сихівського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом, в якому просив припинити обтяження (зняти арешт) на все майно, яке накладене на належне ОСОБА_1 майно на підставі документів, поданих для державної реєстрації, а саме постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВІ № 49059544 від 19.07.2016 року, видавник Шевченківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. 22.04.2025 року на його поштову адресу надійшла відповідь Сихівського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №25333 від 14.04.2025 року, згідно якої заінтересована особа повідомила, що у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу без виконання, зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах ВП №49059544, є неможливим. Вважав зазначену відмову Сихівського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №25333 від 14.04.2025 року у знятті арешту з належного боржнику майна протиправною. Так, 06.11.2015 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Купріян О.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49059544 з виконання виконавчого листа №2-2743/2009, виданого 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 512 245,96 грн. 19.07.2016 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Василів I.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження ВП № 49059544. У подальшому, 13.02.2020 року державним виконавцем Сихівського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Ю.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, станом на час звернення до державного виконавця з запитом про зняття арешту з належного боржнику майна, виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Львова за №2-2743/2009, виданий 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 512 245,96 грн стягувачем повторно до виконання не пред`являвся. Просив скаргу задоволити. Оскаржуваною ухвалою скаргу задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту, накладеного на все належне ОСОБА_1 майно на підставі постанови Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП номер 49059544 від 19.07.2016 року. Зобов`язано Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити обтяження (зняти арешт), накладений на все належне гр. ОСОБА_1 майно на підставі постанови Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП номер 49059544 від 19.07.2016 року. Ухвалу суду оскаржив Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися з заявою про примусове виконання рішення. Законом не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися з заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»). Враховуючи зазначене, підстави завершення виконавчих проваджень №№49059413, 49059544 не передбачають зняття арешту з майна боржника, незважаючи на відсутність факту повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував наявність у ОСОБА_1 непогашеного перед АТ «Райффайзен Банк» боргу, інтерес до стягнення якого стягувач не втратив. Також станом на сьогодні залишається не сплаченими виконавчий збір та витрати у виконавчих провадженнях №№ 49059544, 49059413. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити. У засідання суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Медвідь В.О. проти скарги заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Однією із засад здійснення виконавчого провадження є обов`язковість виконання судових рішень. Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц. Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Судом встановлено, що 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №2-2743/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 512 245,96 грн. 06.11.2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Купріян О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49059544 з виконання виконавчого листа №2-2743/2009, виданого 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова. 19.07.2016 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ГТУЮ у Львівській області від 11.06.2018 року у зв`язку з передачею з Шевченківського ВДВС прийнято виконавче провадження № 49059544 з примусового виконання виконавчого листа №2-2743/2009, виданого 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова. 13.02.2020 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. 04.04.2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування (зняття) арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 . Як убачається з відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №25333 від 14.04.2025 на заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 04.04.2025 року, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, а відтак підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Звертаючись до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій щодо відмови в знятті арешту з нерухомого майна боржника у ВП №3 49059544, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 покликався на те, що у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, підстави для арешту майна боржника відсутні. Задовольняючи скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий лист №2-2743/2009, виданий 15.10.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова 13.02.2020 року повернуто стягувачу та станом на час розгляду скарги повторно не пред`явлено до виконання, наявними є підстави вважати, що стягувач втратив інтерес до його виконання. Враховуючи, що зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання та враховуючи пасивну поведінку стягувача у даному виконавчому провадженні, збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 . Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Так, за правилами ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу) . У зазначеній статті не зазначено обов`язку державного виконавця у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, зняти арешт, накладений на майно боржника в ході здійснення виконавчий дій. Крім того, матеріалами справи встановлено, що рішення суду є невиконаним. Враховуючи, що постановою державного виконавця від 13.02.2020 року виконавчий лист №2-2743/2009 від 15.10.2009 року повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для застосування правових наслідків, передбачених частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у вигляді зняття арешту відсутні. З наведених мотивів ухвалу суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій відмовити. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволити. Ухвалу Шевченківський районний суд м. Львова від 12 червня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання до вчинення дій відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра