Постанова 4814 № 524/4597/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4597/19 Номер провадження 22-ц/814/1339/20Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Гальонкіна С.А., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Нестеренка С.Г. у залі суду в м. Кременчук, повний текст якого складено 06 березня 2020 року, у справі №524/4597/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - в с т а н о в и л а : 01 липня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у вересні 2011 року Банк, на підставі поданої відповідачем заяви про приєднання до запропонованих банківських послуг, відкрив особовий рахунок відповідачеві, видав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та платіжну кредитну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 20 травня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 15834,66 грн. грн., яка складається з: 6055,79 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 3169,08 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4529,57 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 850,00 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 730,22 грн. - штрафу (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 08 вересня 2011 року, а також понесені судові витрати. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 08 вересня 2011 року станом на 20 травня 2019 року заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 3169 грн. 08 коп. та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. Відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в іншій частині вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його оскаржив в апеляційному порядку представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова Олена Леонідівна, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув відсотки за кредитом, оскільки шляхом підписання анкети-заяви від 08.09.2011 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, поставивши особистий підпис на заяві, що свідчить про укладення договору відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що позивачем до позовної заяви надані належні і допустимі докази. Вказує, що суд першої інстанції, відмовивши у стягненні відсотків по кредиту, допустив грубе порушення вимог статей 1048, 1054 ЦПК України, основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від учасників справи не надходив. На підставі ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи. Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України). Рішення суду у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 3169,08 грн. не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з підстав визначених п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України - невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які надані до матеріалів справи, не містить підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 вересня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Окрім того місцевий суд зазначив, що сторони не надали належних і допустимих доказів на підтвердження і спростування позову. Також суд звернув увагу, що позивач вказав у позовній заяві розмір заборгованості за тілом кредиту 6055 грн. 79 коп. та за простроченим тілом кредиту 3169 грн. 08 коп., які сумарно перевищують розмір встановленого ліміту кредиту у 5000 грн. При цьому, позивач ні у позовній заяві, ні в інших документах не зазначає дійсне поняття «заборгованості за тілом кредиту», його складові частини. Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного. Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Права та обов`язки учасників справи та сторін закріплені статтями 43, 49 ЦПК України, серед яких є право заявляти клопотання в тому числі щодо подання доказів. Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2011 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Згідно копії паспорту відповідач змінила прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 у зв`язку з одруженням ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26 зворот). Із анкети-заяви вбачається, що відповідач висловила згоду на оформлення договору отримання кредитної картки Універсальна та особистим підписом засвідчила свою згоду, а також підтвердила, що зобов`язується виконувати Умови і Правила надання банківських послуг та самостійно ознайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Крім того, ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду . У довідці вказано: тип кредитної лінії, пільговий період, базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% в місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням більше, ніж на 30 днів та ін.(а.с.10). Відтак апелянт вважає, що вказана довідка підтверджує, що відповідач була поінформована про умови кредитування щодо сплати процентів, пені та штрафів за договором. На підставі анкети-заяви ОСОБА_5 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт. Відповідач картку активувала та користувалась картковим рахунком, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач зверталась до банку з метою перевипуску карти, що означає приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці (а.с.59). На підтвердження вказаних обставин надається виписка по картрахунках відповідача, довідка про видані кредитні картки та довідка про зміну умов кредитування (а.с.58). У виписці про рух коштів прослідковується, що відповідачеві було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання нею коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки (в тому числі і після перевипуску), оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, частково погашала заборгованість за договором і знову користувалась кредитними коштами (а.с.83-96). АТ КБ «Приватбанк» вважає, що між банком та позичальником був укладений договір приєднання, а відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визнаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Апелянт також не погоджується з посиланням суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верхового Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У спірному ж випадку наявний доказ підписана відповідачем довідка про умови кредитування, що підтверджує ознайомлення відповідача з умовами кредитування, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Окрім того, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни вважає, що місцевий суд безпідставно не стягнув з відповідача штраф та пеню, не взявши до уваги, що згідно довідки про умови кредитування відповідач був повідомлений про усі умови кредитування, в тому числі щодо сплати пені та штрафів. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, виходячи з наступного. Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сторони погодили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, та штрафів за порушення термінів платежів 500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту (а.с. 57). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Колегія суддів зауважує, що здійснення позивачем одночасного нарахування пені (двох видів) та штрафів (двох видів) за прострочення повернення кредитних коштів вказує на покладення на відповідача подвійної відповідальності за одне і те саме прострочення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства та ст. 61 Конституції України. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають лише 4529,57 грн. пені за прострочене зобов`язання . Разом з тим, з апеляційної скарги вбачається, що не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами , апелянт посилається на відповідну практику Верховного Суду. Проте, колегія суддів вважає, що вказані доводи не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості про стягнення відсотків за користування кредитними коштами позивач за спірним кредитним договором взагалі не заявляв. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні нарахованої пені за прострочене зобов`язання слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 4529,57 грн. пені за прострочене зобов`язання. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Питання розподілу судових витрат суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України. Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 15834,66 грн. Колегія суддів прийшла до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 7698,65 грн (3169,08 + 4529,57 = 7698,65 ). Таким чином пропорційність задоволених вимог становить 48,6% (7698,65х100:15834,66=48,6). Сторони у справі понесли наступні судові витрати. Позивачем за позовну вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір в сумі 1921 грн. (а.с.33), за подання апеляційної скарги 2881,5 грн. (а.с.173). Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат складає 4802,5 грн. (1921+2881,5= 4802,5). Оскільки, вимоги позивача задоволено на 48,6%, то сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2334,01 грн. (4802,5х48,6%=2334,01). Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову (15834,66 грн.) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. За обставин викладених вище, постанова апеляційного суду в даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382; 383; 384; 389 ч. 3 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2020 року в частині відмови у стягненні пені за прострочене зобов`язання скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) нараховану пеню за прострочене зобов`язання у розмірі 4529,57 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2334,98 грн. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні дев`яносто вісім копійок). В іншій частині заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено 19 травня 2020 року. Головуючий: С.А. Гальонкін Судді: С.Б. Бутенко О.Ю. Кузнєцова