Постанова 4815 № 1708/1166/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2020 року м. Рівне Справа № 1708/1166/12 Провадження № 22-ц/4815/542/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В. секретар судового засідання: Тхоревський С.О. учасники справи: стягувач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», боржник: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року, постановлену в складі судді Кушніра О.Г., у справі № 1708/1166/12, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича відповідно до якої просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. від 11 листопада 2019 року ВП №60569415 про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором. Скарга обґрунтована пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року ВП №60569415 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції посилався на те, що виконавчий лист двічі пред`являвся до виконання: 15 квітня 2016 року та 20 липня 2018 року. Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку, що трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання переривався, а тому стягувач не пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку з чим суд вважає, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження правомірно, у день надходження заяви стягувача 11 листопада 2019 року. Не погодившись із означеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стягувачем строк пред`явлення до виконання виконавчого листа був пропущений, оскільки становив один рік, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60569415 від 11 листопада 2019 року є незаконною. Учасники справи в судове засідання не з`явились. Про день та час розгляду справи були належним чином повідомленні, однак заяви про поважність причин неявки в судове засідання не подали, а тому апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі осіб які не з`явились. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/53-05/59791 від 26 квітня 2007 року в сумі 16472,75 доларів США та 1313,34 грн. судових витрат. 26 червня 2012 року на виконання вказаного рішення суду Здолбунівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист №1708/1166/12, який пред`являвся стягувачем до примусового виконання. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у даній справі замінено на ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп». 23 лютого 2017 року виконавчий лист №1708/1166/12 від 26 червня 2012 року був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 11 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. за заявою стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на підставі виконавчого листа №1708/1166/12 від 26 червня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60569415. Cтаттею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 - VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404 VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з статтями 1, 3 Закону № 1404 VIII виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріуса. Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на час винесення оскаржуваної постанови, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчий лист № 1708/1166/12 виданий 26 червня 2012 року неодноразово був на виконанні, що стверджується відмітками на ньому. Остання відмітка про повернення виконавчого документу стягувачу датована 23 лютого 2017 року державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, отже строк пред`явлення виконавчого документу спливає 23 лютого 2020 року. Оскільки, як вже було встановлено судом першої інстанції, трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання переривався, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що апелянт дійшов помилкового висновку про те, що стягувачем строк пред`явлення до виконання виконавчого листа був пропущений, оскільки висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються матеріалами справи. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 76,77,78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін, оскільки постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 21 травня 2020 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Бондаренко Н.В.