LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4819766/18287/18

від 18.05.2020 ·

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/18287/18 Головуючий в І інстанції Прохоренко В.В. Номер провадження 22-ц/819/617/2020 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 01 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в с т а н о в и в У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 02.03.2007 року, мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, проживає окремо. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання дітей аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. У липні 2019 року позивач уточнила позовні вимоги в частині розміру аліментів, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2018 року та до повноліття дітей. Рішенням суду першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.09.2018 року та до повноліття дітей. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, визначити йому сплату аліментів у твердій грошовій сумі 2000 грн. на двох дітей. Апелянт вказує на те, що справу розглянуто судом з порушенням норм процесуального права, які регламентують порядок розгляду справ у спрощеному провадженні. Також зазначає, що поза увагою суду залишився факт узгодження між ним та позивачкою розміру аліментів на дітей, а саме 2000 грн. на місяць, які він сплачував регулярно. Крім того він оплачував всі додаткові витрати на утримання дітей. Як стверджує апелянт, доказів своїх витрат на утримання дітей, а також доказів про матеріальний стан відповідача позивачка суду не надала, що на його думку, могло вплинути на визначення розміру аліментів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнає, вважає, що суд, постановляючи рішення, дотримався вимог матеріального та процесуального права, повідомив належним чином відповідача про розгляд справи, а розмір стягнутих з відповідача аліментів суттєво не відрізняється від того, що він сплачував добровільно. Крім того, вказівка у рішенні суду на те, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно до закону, є обов`язковою. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Задовольняючи позов та визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи матеріальне становище відповідача та потреби малолітніх дітей, а також інші обставини, що мають істотне значення, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з часу подання позовної заяви до суду та до повноліття дітей. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 березня 2007 року (а.с.8). Від даного шлюбу мають спільних синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом № 375, складеним Комсомольським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції 08 червня 2004 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом № 388, складеним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні 18 липня 2013 року (а.с.9,10). Сторони у справі на час подання позову проживають роздільно, діти проживають разом з матір`ю, що не заперечується сторонами. Відповідно до копій квитанції, долучених апелянтом до апеляційної скарги, останнім сплачувалися грошові кошти в якості аліментів на рахунок позивачки, починаючи з квітня 2018 року щомісячно в розмірі 2000 гривень (а.с.43-53). Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України). Крім того, у ч. 3 вказаної статті визначено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має на праві власності нерухоме майно, орендує земельну ділянку несільськогосподарського призначення під павільйон із продажу продтоварів, орендує квартиру вартістю 5000 гривень щомісяця. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 08 травня 2020 року у ОСОБА_1 відсутні доходи. Проте у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, представником відповідача ОСОБА_5 повідомлено, що середньомісячний дохід ОСОБА_1 становить близько 15 000 гривень. Як зазначається в апеляційній скарзі, кошти відповідач заробляє працюючи за різними спеціальностями та на різних роботах. Добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов`язку щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей не досягнуто, хоча відповідач вказує на зворотне, надаючи копії квитанцій та розписок позивачки про отримання коштів в сумі 2000 гривень в рахунок сплати аліментів, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані розписки не свідчать про наявність домовленості між сторонами про сплату саме зазначеної суми в рахунок аліментів на дітей, а також, що вона буде достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Крім того, позивачка зазначає, що цих коштів недостатньо та вона постійно звертається до відповідача з проханням надати додаткові кошти. Враховуючи вище зазначене, а також те, що діти проживають разом з матір`ю, а ОСОБА_1 є їх батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_2 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 вересня 2018 року та до повноліття дітей. Доводи скаржника про необхідність сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень, судова колегія відхиляє, оскільки згідно ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, тобто за вибором ОСОБА_2 , яка вважає необхідним стягувати аліменти у частці від доходу батька. Посилання ОСОБА_1 на те, що у нього з позивачкою була домовленість щодо утримання дітей не дають підстав для висновку про безпідставність позову. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 21 травня 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»