Постанова Сумський апеляційний суд № 575/246/20

Справа №575/246/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Савєльєва А. І. Номер провадження 33/816/221/20 Суддя-доповідач Литовченко Н. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. ,за участю у режимі відеоконференції Рябухи В.О., захисника Безпалька С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Великописарівського районного суду Сумської області від 27 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Великописарівського районного суду Сумської області від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у зв`язку із тим, що він 24 лютого 2020 року о 01-40 год. по вул. Першотравневій у с. Рябина керував автомобілем «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння роговиць очей, стійкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що після зупинки його автомобіля поліцейськими йому було запропоновано пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, при цьому в порушення вимог ст.266 КупАП йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Погодившись на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 наполягав на оформленні письмового направлення на проходження огляду, однак поліцейські відмовили йому у цьому, тому вважає, що були відсутні правові підстави для проведення будь-якого огляду, а сам він фактично від огляду не відмовлявся, оскільки направлення не оформювалось. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що своєї вини у суді першої інстанції він не визнавав, тому вважає такі висновки суду необґрунтованими. Апелянт скаржиться й на порушення його права на захист, оскільки він просив суд надати йому можливість отримати правову допомогу, уклавши договір з адвокатом, однак судом у цьому йому було відмовлено. Також ОСОБА_1 зазначає про те, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення свідки присутні не були, а оскільки вони не викликались і в судове засідання для дачі суду пояснень, то вважає їх письмові пояснення неналежними доказами. Заслухавши у режимі відеоконференції доводи ОСОБА_1 , захисника Безпалька С.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення свідків ОСОБА_2 та поліцейського В.Писарівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема і за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме в тому, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку у присутності двох свідків. Висновки судді про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі в передбаченому законом порядку доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 146635 від 24.02.2020 (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку (а.с.2-3) та записом з відеореєстратора патрульного автомобіля, з якого вбачається, 24 лютого 2020 року о 01-40 год. по вул. Першотравневій у с. Рябина керував автомобілем «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6). Крім того, зі змісту постанови судді вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою вину визнав. При цьому, його заперечення в суді апеляційної інстанції про те, що він вини не визнавав, матеріалами справи не підтверджуються. З пояснень, наданих у режимі відеоконференції суду апеляційної інстанції поліцейським В.Писарівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5. вбачається, що 24 лютого 2020 року під час патрулювання з поліцейським ОСОБА_4 вони побачили на дорозі автомобіль, у якого не підсвічувався номерний знак, у зв`язку з чим почали його зупиняти, увімкнувши проблисковий маячок, але він уникав зупинки і зупинився лише під своїм двором. Після зупинки транспортного засобу у водія були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі. З метою належного проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння поліцейські зверталися до будинків, які були поруч, шукаючи свідків. Свідок ОСОБА_2 апеляційному суду у режимі відеоконференції пояснив, що 24 лютого 2020 року вночі він перебував вдома, йому зателефонував знайомий ОСОБА_1 через те, що його затримала поліція. Вийшовши з дому, ОСОБА_2 побачив поліцейську машину та ОСОБА_1 . Тоді поліцейські вказали йому де необхідно поставити підпис, сказавши, що даний водій був затриманий у стані алкогольного сп`яніння. При свідкові проїхати водію у лікарню не пропонувалось, а він наполягав на поїздці до закладу охорони здоров`я, казав що без направлення на огляд нікуди не поїде або вимагав надати йому «драгер». Проаналізувавши пояснення свідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пояснення свідка ОСОБА_2 слід оцінювати критично, оскільки він зазначав, що перебуває з ОСОБА_1 у дружніх відносинах і сам апелянт підтвердив, що це його товариш. Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а наполягав на оформлення йому письмового направлення до лікарні, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України (у редакції постанови КМУ № 161 від 22 березня 2017 року), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Згідно з передбаченою законодавством України процедурою, огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП). У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч.3 ст.266 КУпАП). Враховуючи вищезазначені норми закону, вважаю законними дії поліцейських щодо направлення ОСОБА_1 після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу до закладу охорони здоров`я для проходження такого огляду. При цьому, законодавець не покладає на працівників поліції обов`язку вручення водієві письмового направлення на проходження огляду на стан сп`яніння, а ненадання особі направлення на огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не спростовує законність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу. До того ж, сам протокол про адміністративне правопорушення ОБ № 146635 від 24.02.2020 не містить жодних заперечень ОСОБА_1 з приводу відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП чи зауважень щодо його оформлення, а факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку, тобто як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, підтверджується також письмовими поясненнями свідків. При цьому вважаю за необхідне наголосити, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначає наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. Безпідставними є й доводи апелянта щодо порушення його права на захист у зв`язку з ненаданням йому можливості укласти договір про надання правової допомоги, оскільки ОСОБА_1 заздалегідь був обізнаний про дату розгляду матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності, брав участь у судовому розгляді, де визнав свою вину, тому мав реальну можливість завчасно укласти з адвокатом договір про надання правової допомоги та брати участь у справі разом із захисником, однак таким правом не скористався. З огляду на викладене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у провину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному перегляді справи, не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Великописарівського районного суду Сумської області від 27 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП залишити без зміни, його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуЛитовченко Н. О.