Постанова 4812 № 486/698/19

20.05.20 22-ц/812/437/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 486/698/19 Провадження № 22-ц/812/437/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого - Темнікової В.І., суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, як органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в приміщенні того ж суду о 16 год. 51 хв., у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, як органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору з боку позивача Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В : В квітні 2019 року Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради як орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив позбавити її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з неї аліменти на користь Миколаївського обласного будинку дитини у розмірі по 1/4 частки з усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно з дати звернення з позовом і до їх повноліття. В позовній заяві зазначено, що малолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживають разом з матір`ю ОСОБА_4 та її співмешканцем ОСОБА_8 , перебувають на обліку як такі, чиї батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Ухилення від виконання батьківських обов`язків полягає в тому, що мати часто змінювала адресу проживання, не створювала для дітей належних умов проживання та розвитку дітей, враховуючи їх вікові особливості, в приміщенні було брудно, багато сміття, розкидані речі, брудна білизна, не створені належні місця для сну та відпочинку, недостатньо продуктів харчування та засобів особистої гігієни, відсутнє електропостачання через заборгованість по оплаті за комунальні послуги. Крім цього, мати дітей схильна до зловживання спиртними напоями, за місцем мешкання дітей збирала гучні компанії, які розпивають алкоголь в їх присутності. З метою захисту прав та інтересів дитини служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради неодноразово ініціювала притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання нею своїх батьківський обов`язків. 24 січня 2019 року до Служби надійшло повідомлення від комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» щодо повного припинення постачання електричної енергії у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати електричної енергії за адресою : АДРЕСА_1 , де проживають малолітні діти ОСОБА_4 . Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено відсутність безпечних умов проживання та виховання маленьких дітей. ОСОБА_4 з дітьми було тимчасово поміщено до дитячого відділення комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня». ІНФОРМАЦІЯ_4 після народження третьої дитини ОСОБА_4 з трьома дітьми було влаштовано до Обласного центру соціально-психологічної допомоги Миколаївської облдержадміністрації в м.Вознесенську Миколаївської області, який вона самовільно з дітьми залишила. Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 лютого 2019 року № 486/255/19 ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення по відношенню до малолітніх дітей, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження. Відповідно до інформації від 28 березня 2019 року №01-18/412, наданої некомерційним комунальними підприємством «Южноукраїнський міський центр первинної медико - санітарної допомоги», ОСОБА_4 , після народження другої дитини, свої батьківські обов`язки виконувала не добросовісно: пропускала медогляди, приходила на прийом лікаря з запахом алкоголю, не виконувала призначення лікаря. Згідно з інформацією Южноукраїнського відділення поліції Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області, 14.04.2019 року на спецлінію поліції надійшло повідомлення, що по поверхах гуртожитку по АДРЕСА_2 самі ходять маленькі діти, під час виїзду на місце виклику було виявлено трьох малолітніх дітей ОСОБА_4 , які без нагляду дорослих ходили по п`ятому та дев`ятому поверхах. Дітей було передано родичам. 15 квітня 2019 року представниками Служби та поліції відвідано сім`ю ОСОБА_4 та встановлено, що в кімнаті відсутні належні санітарно-гігієнічні умови проживання, відключено електропостачання, відсутні продукти харчування, одяг, постільна білизна, іграшки відповідного віку дітей. Інспектором поліції складено протокол про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП. 16 квітня 2019 року службою у справах дітей Южноукраїнської міської ради направлено клопотання до міського голови про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради від 16 квітня 2019 року № 5 встановлено, що своєю поведінкою ОСОБА_4 створює безпосередню загрозу життю та здоров`ю дітей. 14 квітня 2019 року виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради прийнято рішення № 85 про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від матері ОСОБА_4 . Дітей влаштовано до комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» на обстеження для подальшого влаштування до Миколаївського обласного будинку дитини. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківський прав громадянку ОСОБА_4 щодо її дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнути з неї аліменти у розмірі по ј з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно з дати звернення з позовом і до їх повноліття. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року в задоволенні позову Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, як органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовлено. Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду ухвалено з порушення норм матеріального права, що призвело до порушення інтересів малолітніх дітей, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Учасники справи до судового засідання не з`явилися, просили розглядати справу у їх відсутності. В попередньому судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити, а відповідачка не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Представник Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області органу опіки та піклування вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Так, судом було встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю трьох малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Запис про батька дітей був внесений відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. Внаслідок складних життєвих обставин з 15.09.2017 року ОСОБА_4 перебувала під соціальним супроводом у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків і, відповідно, підлягала регулярному обстеженню. Так, згідно акту від 25.10.2017року умови проживання в одній кімнаті (за адресою АДРЕСА_3 ) для дитини були неналежними, оскільки дитяче ліжко було захаращене сторонніми речами, відсутні підгузки, у кімнаті було не прибрано. Пізніше умови проживання у кімнаті (за адресою АДРЕСА_1 ) згідно акту від 13.04.2018 року також не відповідали інтересам дітей, а саме: у житлі, яке складається із однієї кімнати, були наявні усі необхідні меблі, пральна машина, пилосос, холодильник, електроплита, деякі запаси продуктів харчування, проте були відсутні підгузки та у приміщенні було брудно. Під час проведення наступної перевірки 14.12.2018 року була встановлена відсутність холодильника, непрацююча пральна машинка, наявність необхідних меблів та запасів харчування, також приміщення було брудне і занедбане, із запахом тютюну, було розкидано багато брудних речей. Складності у прибиранні були пояснені третьою вагітністю. Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради повідомила правоохоронні органи про неналежне виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків. Наступне обстеження умов проживання 03.01.2019 року показало, що ситуація не змінилася. 23 січня 2019 року спеціалістами соціальних служб було проведено оцінку рівня безпеки дітей за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , згідно якої встановлено, що через заборгованість по оплаті було відключено електропостачання, що не відповідає належним умовам проживання для дітей, інших зауважень не було. ОСОБА_4 з дітьми було влаштовано до дитячого відділення Южноукраїнської міської лікарні та повторно направлено повідомлення щодо неналежного виконання батьківських обов`язків. Постановою Южноукраїнського міського суду від 27.02.2019 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за ч.1ст.184 КУпАП. Після перебування у лікарні з 11.02.2019 року ОСОБА_4 з дітьми була зарахована до Обласного центру соціально-психологічної допомоги, звідки була відрахована наступного дня за власною заявою, мотивованою тим, що самостійно їй дуже складно впоратися із трьома дітьми одразу. Також відповідач відмовилася від соціального супроводу Южноукраїнського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді і переїхала на тимчасове місце мешкання до с. Богданівка. У цей період вона нерегулярно відвідувала дитячого лікаря, проте станом на березень 2019 року є відомості про задовільний стан здоров`я та належне годування молодшого сина ОСОБА_9 . 14 квітня 2019 року відділом поліції за викликом сусідів був встановлений факт залишення ОСОБА_4 дітей без нагляду у приміщенні гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 . Доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності по даному факту суду надано не було. Проте на даний час згідно постанови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 липня 2019р. ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700грн. Згідно акту обстеження від 15 квітня 2019 року було виявлено, що приміщення потребує ремонту, є мінімальний набір необхідних меблів, побутова техніка та продукти харчування відсутні. На підставі усіх проведених перевірок та поведінки ОСОБА_4 в цілому, органами місцевого самоврядування розглядалося питання про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно трьох малолітніх дітей. Діти у цей період були відібрані від матері та поміщені до лікарні з діагнозом ГРВІ. Незважаючи на відібрання дітей за рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради під час перебування дітей у лікарні мати здійснювала за ними постійний догляд, перебувала поруч з ними, не відлучалася, і вона, і діти виглядали охайно /а.с.82/. З 15 травня 2019 року діти були влаштовані до Миколаївського обласного будинку дитини, відповідачка за літній період відвідувала їх двічі 13.06.2019 року та 02.07.2019року. Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради згідно висновку від 18 квітня 2019 року вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки вона свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приділяє уваги розвитку дітей. Проаналізувавши встановлені зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків в сукупності зводиться до не підтримання чистоти та порядку за місцем мешкання та складного матеріального становища, наслідком якого є недостатність речей, побутової техніки, іграшок, одноразових підгузок, тощо, а факт залишення дітей без нагляду мав місце однократно. Тому з урахуванням норм національного законодавства, міжнародних договорів та практики Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку, що скрутне матеріальне становище, недотримання чистоти, єдиний факт залишення дітей без нагляду та нерегулярне відвідування дітей не можна протиставити позбавленню маленьких дітей материнської турботи, сімейних зв`язків, спілкування із близькими людьми та порушити право дітей на зростання у природному сімейному оточуючому середовищі і замінити його на виховання в інтернаті. Тим більше, що поведінка ОСОБА_4 свідчить про наявність певних особистих психологічних та соціальних проблем, але не підтверджує її умислу на ухилення від виконання батьківських обов`язків. Навіть факт регулярної явки в судові засідання та заперечення проти задоволення позовних вимог суд трактує на користь відповідача як такий, що свідчить про заінтересованість у вихованні дітей. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства"). Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100). Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. З урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачки, є обґрунтованим, оскільки необхідність застосування саме такого виняткового заходу за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого нехтування ОСОБА_4 своїми батьківськими обов`язками, яке б було законною підставою саме для позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей, позивачем не надано. З метою захисту якнайкращих інтересів дітей апеляційний суд визнає за доцільне збереження їх зв`язків із матір`ю, яка заперечує проти позбавлення батьківських прав, що забезпечить їх розвиток у безпечному та стійкому середовищі, оскільки матеріали справи не свідчать, що сім`я, в якій виховуються діти є особливо непридатною чи явно неблагополучною. Належних та допустимих доказів того, що відповідачки є хронічним алкоголіком чи наркоманом, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи достатньої кількості належних та допустимих доказів і того, що мати дітей схильна до зловживання спиртними напоями, що вона за місцем мешкання дітей збирала гучні компанії, які розпивають алкоголь в їх присутності. Притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП було в 2011 році, коли відповідачка була ще неповнолітньою та задовго до народження нею дітей, не підтверджує зловживання нею спиртними напоями після народження дітей, починаючи з 2017р. Належних доказів притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП 08.09.2019р. суду не надано. Недостатня кількість побутової техніки, при наявності мінімальної кількості меблів та відповідної кількості спальних місць для дітей, чи відсутність підгузків, а також бруд в приміщенні та наявність в ньому брудних речей, які були обумовлені зі слів відповідачки складністю прибирання у зв`язку з її вагітністю, відключення електроенергії за борги, які у сукупності свідчать про затяжні складні життєві обставини цієї сім`ї, не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, але вимагає супроводу даної сім`ї компетентними органами та надання їй допомоги для забезпечення нормальних умов проживання та розвитку дітей, а також проведення профілактичних заходів щодо відповідального ставлення матері до виконання батьківських обов`язків та зацікавленості її у вирішенні проблем матеріального забезпечення і як наслідок покращення ситуації в сім`ї. Нерегулярність відвідування відповідачкою лікаря-педіатра та ігнорування рекомендацій щодо щеплення дітей за відсутності даних про хронічні захворювання чи інший негативний вплив даних обставин на здоров`я дітей, як і несвоєчасне оформлення безкоштовного харчування для сина ОСОБА_10 , також не свідчить про свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей. Висновок органу опіки та піклування від 18 квітня 2019 року № 86, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Оцінивши даний висновок відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов правильного висновку про його відхилення з урахуванням сукупної оцінки даного доказу та інших доказів у справі, що не суперечить частині шостій статті 19 СК України. Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 85 від 18.04.2019р. було прийнято рішення про негайне відібрання малолітніх дітей відповідачки ( а. с. 49). З 18.04.2019р. по 15.05.2019р. діти перебували на лікуванні в комунальному закладі «Южноукраїнська міська лікарня», в період якого догляд за дітьми здійснювала їх мати. Діти та мати були охайні, з відділення не відлучалися (а. с. 82). Згідно інформації Миколаївського обласного будинку дитини ( а. с. 89) малолітні діти відповідачки з 15 травня 2019р. перебувають в обласному Будинку дитини на повному державному забезпеченні. Станом на квітень 2019р. згідно довідки департаменту соціальних питань та охорони здоров`я від 17 березня 2020р. відповідачка отримувала допомогу на 2 дітей як одинока мати у розмірі 1529,08грн., щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 1720грн., державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у розмірі 1664,74грн. Тобто, на час коли діти проживали з матір`ю, остання мала кошти для їх утримання. Після відібрання дітей дані виплати були припинені. На даний час згідно акту обстеження умов проживання від 13 березня 2020р. відповідачка зробила косметичний ремонт в квартирі, одна кімната в гуртожитку розділена на 2 кімнати, в кімнатах прибрано, є необхідні меблі, електрична плитка, холодильник, телевізор та інші предмети тривалого вжитку, є деякі продукти харчування. Крім того, створені умови для виховання та розвитку дітей, а саме: для ОСОБА_11 є спальне місце, для Вови - розкладне крісло, для ОСОБА_9 - дитяче ліжко; постільна білизна, засоби особистої гігієни, деякий дитячий одяг, шафа для речей, стіл, олівці, дитячі книжки, горщик, деякі іграшки для дітей. Загалом умови для проживання задовільні. Відповідачка працює, але без офіційного оформлення, має намір влаштувати дітей до дитячого садочка у разі повернення їх матері. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачка прикладає зусилля для вирішення проблем матеріального забезпечення і покращення ситуації в сім`ї, що також свідчить про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачки. Разом з тим апеляційний суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей. Необхідність такого заходу на думку апеляційного суду пов`язана з тим, що відповідачка двічі притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме 27.02.2019р. за ч.1 ст. 184 КУпАП за те, що відповідачкою не було створено належних умов для проживання дітей ( а. с. 39), та 11 липня 2019 р . за ч.2 ст.184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, які виразилися в тому, що 14 квітня 2019р. о 12-00 год. малолітні діти відповідачки були знайдені в під`їзді будинку АДРЕСА_4 , у той час коли їх мати була відсутня за місцем проживання. Як пояснила відповідачка, в цей день поки діти спали, вона вирішила сходити до магазину, але при цьому не зачинила дверей в кімнату на замок, але діти проснулися раніше, ніж вона повернулася додому і тому вийшли в під`їзд. Проте, враховуючи вік дітей (2роки 3 місяці, 1 рік 5 місяців та 2 місяці) та обставини, за яких вони пересувалися самостійно без супроводу дорослих по сходам будинку, свідчить про халатне відношення матері до виконання своїх батьківських обов`язків та залишення дітей у небезпеці. Матеріали справи свідчать також про те, що 06 березня 2019р. відповідачка залишила дітей у будинку діда свого співмешканця ОСОБА_8 та повернулася додому тільки через 3 дні. Як пояснила відповідачка в цей день вона також пішла до магазину, але у зв`язку з погіршанням погодних умов, вона не змогла повернутися вчасно додому, але діти залишалися з її співмешканцем, який зі слів ОСОБА_4 є їх біологічним батьком. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачка недостатньо сумлінно відноситься до виконання нею батьківських обов`язків в силу своїх особливостей характеру та середовища, в якому виховувалася вона сама, що наклало відбиток на її усвідомлення як щодо власної поведінки, так і методів виховання дітей, створення для них необхідних побутових умов для проживання, підтримання чистоти в приміщенні, в якому знаходяться діти, забезпечення їх їжею, одягом, взуттям відповідно віку, тощо. У разі небажання відповідачки змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом. За таких обставин, судове рішення слід змінити, доповнивши його попередженням відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та покладанням на орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області контролю за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків, відносно зазначених малолітніх дітей. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на законність ухваленого судового рішення, а зводяться до незгоди з ним та частково відтворюють позовні вимоги, а частково направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку в межах наданих йому законом повноважень, а тому не є підставою для скасування рішення суду. В той же час суд вважає необхідним при прийнятті остаточного рішення у справі вийти за межі апеляційної скарги у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права в частині не застосування до відповідачки попередження про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей та покладанням на орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області контролю за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків, відносно її малолітніх дітей. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, як органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, задовольнити частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року змінити, доповнивши його наступним. Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Покласти на орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області контроль за виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків, відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року