Постанова Львівський апеляційний суд № 461/1447/20

Справа № 461/1447/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1508/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м.Львів Справа № 461/1447/20 Провадження № 22ц/811/1508/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 1 квітня 2020 року у складі судді Фролової Л.Д., у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: 17 лютого 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 26 листопада 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір № ГКД.444600.1 від 24 вересня 2018 року. Згідно п. 1.1. генерального договору сторони домовились, що банк зобов`язується відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надати кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених (передбачених) цим договором, а відповідач зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими тарифами банку. Вказує, що на підтвердження свого волевиявлення щодо отримання траншу на запропонованих умовах шляхом скерування із абонентського номера телефону зворотного СМС-повідомлення із вказаним унікальним кодом та сумою траншу на номер 3553 відповідач направив отримане ним СМС-повідомлення від провайдера, що підтверджується реєстром СМС-повідомлень до договору про надання послуг № 01/15082016 від 15 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та провайдером ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ». Зазначає, що відповідно до погоджених умов сума траншу (присвоєний номер G01.10701.004585867) становить 11 731 грн. Стверджує, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно генерального договору. Відповідач, незважаючи на отриману вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, не повернула отриманий транш у встановлений термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію. У зв`язку із цим у відповідача перед банком утворилася заборгованість в загальній сумі 16 532,84 грн. Просить позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з основного боргу 10 102,42 грн., простроченого боргу 1058,36 грн., прострочених процентів 1638,91 грн., строкових процентів 154,16 грн., пені за несвоєчасне погашення платежів 646,19 грн. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що 24 вересня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір № ГКД.444600.1. Згідно п. 1.1. цього договору сторони домовились, що банк зобов`язується відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених (передбачених) цим договором, а відповідач зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими тарифами банку. Згідно п.1.2. генерального договору строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з моменту відкриття, строк дії окремого траншу становить 60 місяців. Відповідно до п. 1.3. цього договору видача траншів за договором здійснюється на підставі наданого позичальником погодження на отримання траншу у спосіб та в рамках цьогодоговору. У день надання траншу банк передає особисто позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб графіка щомісячних платежів за черговим траншем та не пізніше наступного банківського дня за днем надання траншу, здійснює грошовий переказ за траншем з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок позичальника. Цим договором позичальник також доручає і надає розпорядження банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу через транзитний рахунок банку. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на приєднання до договору страхування, яка додається до даного договору. Розмір страхового платежу за договором страхування встановлюється страховою компанією та не може перевищувати 15% від суми наданого траншу. Пунктом 1.4. договору встановлено, що за користування кредитом (траншами) позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку. ОСОБА_2 банку становить 15%. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (Український індекс рітейлових депозитів) за останній день попереднього місяця. Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись банком щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять Індекс, розміщуються на офіційному сайті Національного Банку України за адресою: http://www.bank.gov.ua. Пунктом 1.5. генерального договору передбачено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Порядок надання пропозиції про отримання траншу відповідачем, його умови (сума, строк тощо), а також погодження (волевиявлення) на отримання чергового траншу за генеральним договором передбачені пунктами 1.7, 1.8. цього договору, абонентський номер вказано відповідачем в генеральному договорі в розділі 3 «Реквізити та підписи сторін», а саме: НОМЕР_1 , за допомогою якого може здійснюватися сторонами виконання п.1.7, 1.8 генерального договору. Судом встановлено, що на підтвердження виконання п.1.7. та п.п.2 п.1.8., а саме підтвердження свого волевиявлення щодо отримання траншу на запропонованих умовах шляхом скерування із абонентського номера телефону зворотного СМС-повідомлення із вказаним унікальним кодом та сумою траншу на номер 3553, відповідач направив отримане ним СМС-повідомлення від провайдера, що підтверджується реєстром СМС-повідомлень до договору про надання послуг № 01/15082016 від 15 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та провайдером ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ». Відповідно до погоджених умов сума траншу № G01.10701.004585867 становить 11 731 грн. Позивачем направлено відповідачу графік щомісячних платежів по траншу та перераховано грошові кошти на поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.3. генерального договору. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з умовами генерального договору. Судом також встановлено, що кредитні кошти ОСОБА_1 не повернуті. Сума заборгованості відповідача станом на 28 січня 2020 року становить 16 532,84 грн., що складається з основного боргу 10102,42 грн., простроченого боргу 1058,36 грн., прострочених процентів 1638,91 грн., строкових процентів 154,16 грн., пені за несвоєчасне погашення платежів 646,19 грн. Встановлено, що у розмір заборгованості позивачем вкладено нараховану плату за обслуговування кредиту в розмірі 293,28 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 2639,52 грн. Судом встановлено, що крім заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, до вимог банку було включено також плату за обслуговування кредиту. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою, оскільки банк не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банк вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у цій частині, виходячи з наступного. Встановлено, що АТ «Ідея Банк» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за траншем, виданим в рамках Ккредитного договору, що була наявна станом на 28 січня 2020 року у розмірі 16 532,84 грн., та складається з наступного: основний борг-10102,42 грн., прострочений борг- 1058,36 грн., прострочені проценти 1 638,91 грн.; строкові проценти -154,16 грн.; нарахована плата за обслуговування кредиту - 293,28 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 2 639,52 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів - 646,19 грн. Кредитний договір укладено 24 вересня 2018 року, тобто на під час дії Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року, який набрав чинності 10 червня 2017 року. Вказаний Закон прийнятий на зміну раніше чинній ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка до прийняття цього Закону регулювала правовідносини у сфері споживчого кредитування. На зміну вище вказаному положенню, п. 4 ч. 1 ст. 1 чинного на даний час Закон України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом. комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавия та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково застосовано Закон України «Про захист прав споживачів», який з 10 червня 2017 рокуне регулює правовідносини зі споживчого кредитування. Також 10 червня 2017 року втратили чинність Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2007 року №168. Пункт 3.6. цих Правил передбачав, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженні постановою Правління Національного банку України від 8 червня 2017 року №49, набрали чинності 10 червня 2017 року та були чинні на моментчас укладення кредитного договору. Згідно Методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком №1 до Правил, банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача у грошовому виразі за такою формулою: ЗВК = ЗРК + ЗВСК, де ЗВК - загальна вартість кредиту; ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №2 до Правил, до платежів за додаткові та супутні послуги банкувідносяться платежі за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту та інші послуги банку. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19, суд касаційної інстанції підтвердив законність умови кредитного договору про нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка є аналогічною до тієї, що передбачена кредитним договором, в рамках якого видано транш. Законність умови кредитного договору, що передбачає нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, підтверджується пунктом 1.4.2. кредитного договору, яким визначено, за що саме справляється така плата, зокрема: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Встановлено, що позивач не встановлював жодної комісії за ведення справи, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії, які банк здійснює на власну користь - прийняття платежів від позичальника; укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди тощо, про що помилково зазначив суд першої інстанції. Відтак, вимога про стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості є обгрунтованою. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. За відсутності рішення суду, яким було б визнано недійсною таку умову кредитного договору про нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, така, як і кредитний договір в цілому, охороняється передбаченою ст. 204 ЦК України презумпцією правомірності правочину за якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) міститься в Паспорті споживчого кредиту, який особисто підписано позичальником (а.с.12). Позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Також, підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно із ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до частини другої статті 8 для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно із ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. На підставі встановленого, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги АТ «Ідея Банк». Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 5 255 грн. судового збору. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 1 квітня 2020 року в частині відмови у стягненні з відповідача в користь позивача 2 932, 80 грн. заборгованості по сплаті нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредитної заборгованості скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 2 932, 80 грн. ( дві тисячі дев`ятсот тридцять дві грн. 80 коп.) заборгованості по нарахованій та простроченій платі за обслуговування кредитної заборгованості та 5 255 грн. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять грн.) судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 21 травня 2020 року. Головуючий Судді