Постанова 4811 № 461/8995/23

Справа № 461/8995/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/788/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Черкавським Юрієм Сергійовичем на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року в справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: в жовтні 2023 року акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось в суд з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 169 597,08 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 17 серпня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір № ГКД 867907.1, згідно якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. 26 жовтня 2021 року, в рамках кредитного договору було видано транш за номером № G02.10701.008881516 в розмірі 92 000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 21 вересня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 169 597,08 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 21 вересня 2023 року. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 03 серпня 2023 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Просили позов задовольнити повністю. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року позовні вимоги акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за генеральним кредитним договором №ГКД-830730.1 від 17 серпня 2020 року в сумі 169 957 (сто шістдесят дев`ять дев`ятсот п`ятдесят сім) 08 грн. Розстрочено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року у цивільній справі № 461/8995/23 у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 169 957,08 грн. за генеральним кредитним договором № ГКД-830730.1 від 17 серпня 2020 року строком на дванадцять місяців шляхом сплати рівними платежами, а саме по 14 133 (чотирнадцять тисяч сто тридцять три) грн 09 коп. щомісяця. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 684,00 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскарживОСОБА_1 , подавши в березні 2024 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В поданій апеляційній скарзі заявник покликається на те, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд не врахував суттєві обставини справи та має місце недоведеність позовних вимог з боку позивача. Крім того, судом не враховано пояснення представника відповідача при розгляді справи по суті стосовно того, що банк не мав права достроково стягувати заборгованість по кредиту, оскільки умовами договору передбачено, що строк встановлено до жовтня 2026 року. Зазначає, що регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів". Вважає, що банк мав право на стягнення заборгованості по тілу не більше 8705, 79 грн, оскільки станом на серпень 2023 року платежі по тілу складали 9244,53 грн. Згідно платіжних документів по тілу за вказаний період було сплачено 538,74 грн. Тобто, сума боргу складає 8 705, 79 грн. Крім того, на думку заявника, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Меморіальні ордери надані банком не містять відповідної нумерації передбаченої законодавством України, тобто дані меморіальні ордери не є належними доказами у відповідності до практики Верховного Суду. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів списання з позичкового рахунку позичальника грошових коштів у розмірі 92 000, 00 грн. Так, згідно документів наданих позивачем - реєстр смс - відправлень вказано, що кредит надається у розмірі 80 000, 00 грн, а не 92 000, 00 грн, про страховий платіж у розмірі 12 000 грн в кредитному договорі мова не йшлась. Крім того, заявник просить звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів того, яким чином було нараховано заборгованість по відсоткам у розмірі 78 135,82 грн, надано виключно довідку із сумою без порядку нарахування, яку неможливо перевірити, а фактично розширений розрахунок надійшов відповідачу після судового засідання і доданий до письмових пояснень. Заявник вважає, що пояснення по справі не є процесуальним документом до якого можуть долучатися докази по справі. Банк мав право подати відповідь на відзив, але не скористався цим правом і фактично подав новий доказ поза порядком та строками передбаченими ЦПК України для подання доказів, а суд першої інстанції прийняв такий недопустимий доказ та побудував на підставі нього рішення по боргу за відсотками. Окрім того, виписки по нарахуванню боргу по відсоткам так до суду і не було надано. На цій підставі у суду не було підстав для задоволення вимог про стягнення відсотків, адже вони не були підтверджені належними доказами по справі, отже є необгрунтованими. Окрім того, заявник звертає увагу щодо підсудності даної справи. Так, за загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Кредитний договір не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки повернення коштів може бути здійснене позичальником в будь - який спосіб та в будь-якому місці. На цій підставі діє загальний порядок визначення підсудності справи, оскільки відповідач проживає в м. Дніпро, то справа підсудна саме Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська. 23 квітня 2024 року зареєстровано відзив акціонерного товариства «Ідея Банк» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року, в якому міститься прохання відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. 10 травня 2024 року зареєстровано відповідь представника відповідача ОСОБА_2 на відзив акціонерного товариства «Ідея Банк». Такий за своїм змістом відображає обставини, викладені в апеляційній скарзі, поданій 06 березня 2024 року та міститься прохання апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17 серпня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір № ГКД 867907.1, згідно якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. Відповідно до п.1.1. генерального кредитного договору Банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну лінію, в межах якої надавати йому кредити на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки, що передбачені договором та діючими тарифами банку. Максимальний ліміт заборгованості за кредитом становить 300 000,00 грн. Відповідно до п.1.4. генерального кредитного договору за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану проценту ставку, в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання кредитного договору становить 19, 5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена у графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Згідно з п.1.8 генерального кредитного договору, позичальник заявляє про виконання банком в повному обсзяі вимог щодо інформування позичальника встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання кредиту та укладає кредитний договір і один із наступних способів, зокрема шляхом скерування з абонентського номера телефону, вказаного в розділі 3 даного договору, код, отриманий за допомогою СМС повідомлення, згідно п.п.4, п.1.7 на номер 3553. Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в щомісячних внесках включно до дня/числа кожного місяця, визначеного як дата погашення згідно з актуальним Графіком щомісячних платежів за Траншем. 26 жовтня 2021 року, в рамках кредитного договору було видано транш за номером № G02.10701.008881516 в розмірі 92 000,00 грн. Приписами статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності),для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру №9527620 від 26 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що балансовий рахунок 2 класу № 220360050020083 був відкритий для видачі кредиту ОСОБА_1 З балансового рахунку 2 класу № 220360050020083 грошові кошти у сумі 92000,00 були перераховані на рахунок № НОМЕР_2 , зазначений у вказаному вище меморіальному ордері, як рахунок отримувача АТ «Ідея Банк», призначення платежу видача кредиту, згідно кредитного договору №G02.10701.008881516 від 26 жовтня 2021 року. Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, а також інші платежі за кредитним договором. Із наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 18 серпня 2022 року. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором № G02.10701.008881516 від 26 жовтня 2021 року, яка згідно детального розрахунку за кредитом, станом на 21 вересня 2023 року, становить 155 997,00 грн та складається із наступного: простроченого боргу 91461,26 грн, прострочених процентів 78 135,82 грн. 03 серпня 2023 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Пунктом 1.15 Кредитного договору передбачено, що у разі наявності прострочених платежів по одному із діючих Траншів Банк мас право вимагати дострокового повернення як окремого Траншу. так і всіх діючих Траншів одночасно. Банк мас право вимагати дострокового повернення прострочених платежів сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків та інших, передбачених умовами цього договору, а Позичальник у свою чергу зобов`язаний на вимогу Банку достроково виконати зазначені грошові зобов`язання, в тому числі, але не виключно. Банк має право вимагати дострокового повернення Траншу (Траншів) та всіх платежів за ним(и) за наступних умов, зокрема, якщо Позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів хоча б по одному з діючих Траншів, більш, ніж на 1 (один) календарний місяць. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору на адресу відповідача Банком правомірно надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 03 серпня 2023 року. Така вимога надіслана боржнику на зазначену в договорі адресу, що не спростовано відповідачем та не суперечить вимогам закону. А відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору). Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинні документи та регістри бухгалтерського обліку» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 у справі № 456/3643/17, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц. У відповідності до вимог статей 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підтвердження своїх вимог АТ «Ідея Банк» надав суду оригінал виписки з Поточного рахунку по Угоді Відповідача, яка єпервинним бухгалтерським документом та відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,а тому твердження Відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документівє необґрунтованими. Згідно з частиною другою статті 95 ЦПК України, письмові докази подаютьсяв оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У справі що переглядається встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченою копією Кредитного договору з додатками, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неправильності нарахування позивачем заборгованості, оскільки на спростування такого відповідачем не було подано ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій контррозрахунку, чи будь-яких інших доказів. Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 дійсно прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач не надав суду належних доказів на спростування вимог позивача, місцевий суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, з подальшим розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог з боку позивача є неспроможними, оскільки спростовуються наданими акціонерним товариством «Ідея Банк» доказами, які є в матеріалах справи та належним чином оцінені судом першої інстанції, а відтак, такі не можуть спростувати правильних висновків суду першої інстанції Щодо доводів апеляційної скарги щодо підсудності даної справи, колегія суддів звертає увагу на таке. Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України). Згідно з вимогами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача. Так, відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача, тобто останньому надається право вибору підсудності, залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов. Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один із декількох вказаних в законі судів. Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов`язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Відповідно до частини восьмої статті 28 ЦПК України визначено правило альтернативної підсудності, за яким позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі (частина перша статті 532 ЦК України). Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадитьсяза грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання ( пункт 4 частина першої статті 532 ЦПК України). З матеріалів справи убачається, що місцезнаходження банку на момент укладення Кредитного договору встановлено: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 2.4. Кредитного договору Сторони підтверджують, що цей Договір виконується за місцем знаходження Банку: 790008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова,

11. Статтею 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Надання банківських послуг здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення). Відділення АТ «Ідея Банк», що розташоване у м. Дніпро, має право укладати договори від імені Банку. У Кредитному договорі зазначено місце його укладення: м. Дніпро, разом з тим, вказано місцезнаходження банку: АДРЕСА_2 та зазначено, що Договір виконується за місцем знаходження банку: 790008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова,

11. У Графіку щомісячних платежів за траншем № С02.10701.008881516 до Генерального кредитного договору № ГКД-830730.1 також вказано місцезнаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова,

11. Отже, місцем виконання Кредитного договору, через його особливість є місцезнаходження Банку, яке тривалий час, та зокрема відповідно до п. 1.5 Статуту АТ «Ідея Банк», розділу Кредитного договору «Реквізити та підписи Сторін» є - 79008, м. Львів, Галицький р-н вул. Валова,

11. З урахуванням наведеного, зокрема, того, що позивач скористався передбаченою частиною восьмою статті 28 ЦПК України альтернативною підсудністю даної справи і пред`явив позов до Галицького районного суду м. Львова на свій вибір, підстави вважати, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності, відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги, які є аналогічними доводам відповідача в суді першої інстанції, були належним чином оцінені та спростовані судом, і з цих підстав відхиляються колегією суддів. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 травня 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич