Постанова 4807 № 337/65/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/252/20 Головуючий в 1-й інстанції Гнатик Г.Є. Єдиний унікальний №337/65/20 Доповідач в 2-й інстанції Фомін В.А. Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю захисника-адвоката Сліпченка В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2020 року стосовно неї, в с т а н о в и в: постановою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, відносно ОСОБА_1 складено протокол, про те, що вона, 24.12.2019 року, в 00 годин 45 хвилин, рухаючись по вул. Новгородській, 15 у м. Запоріжжі, керувала транспортним засобом «ТОYОТА RAV 4», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовилася в присутності двох свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим порушила п.2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП, не надано для ознайомлення всі матеріали справи, розглянуто справу без її участі, чим позбавлено її право доступу до правосуддя, та як наслідок порушено її право на захист. Також вказує, що її позбавлено права не лише участі у судовому засіданні, судовому розгляді, а й у праві дослідження доказів, поданні доказів суду та у доведення перед судом їх переконливості, відстоювання своєї правової позиції по справі. Натомість вона обґрунтовано може довести перед судом другої інстанції, під час судового розгляду, що її притягнуто до адміністративної відповідальності в порушенням вимог ст.1, ст.9 та ч.5 ст.266 КУпАП. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причина неявки суду невідома. Справа розглядається за участю захисника-адвоката Сліпченка В.І. по наявним в ній матеріалам в межах апеляційної скарги. Заслухавши в судовому засіданні захисника-адвоката Сліпченка В.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №131799 від 24 грудня 2019 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомилась, їй роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, його копію отримала, що засвідчила своїм особистим підписом (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія до КУ «ЗОКНД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня 2019 року (а.с.2-3); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.4-5); відеозаписом, який міститься на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 24.12.2019 року. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є інспектором УПП, пояснив, що 24.12.2019 року він знаходився на чергуванні, коли екіпаж, біля першої години ночі побачив автомобіль «ТОYОТА RAV 4», який на перехресті вул. Козака Бабури та вул. Новгородської у м. Запоріжжі здійснив поворот без ввімкнення показника повороту та заїхавши на тротуар продовжив рух тротуаром, потім зупинився біля нічного кіоску. Вони поїхали за вказаним автомобілем, водій зупинив автомобіль, а коли побачив автомобіль УПП, поїхав далі. Після того, як на патрульному автомобілі включили маячки, водій автомобіля «ТОYОТА RAV 4» зупинився. Водієм виявилася жінка, як з`ясувалось ОСОБА_1 , від якої було чутно запах алкоголю з порожнини рота, у неї тремтіли руки та була млява мова. Він зупинив двох осіб, яких попросив бути свідками та у їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на приладі «Драгер» на виявлення перебування у стані алкогольного сп`яніння. Вони зробили контрольний забір повітря, показали, що прилад працює, пояснили як дмухати у трубку, але дії ОСОБА_1 були направлені на ухилення від проходження тесту, бо вона спочатку казала, що не знає як дмухати, після того як їй вкотре пояснили, пропонувала йому показати як дмухати, врешті не стала проходити тест та відмовилася від проходження огляду у медичному закладі у присутності двох свідків, про що було складено протокол. Є запис подій, які відображають поведінку особи та який є доказом відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт її відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами. Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №131799 від 24 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 була ознайомлена, його копію отримала, що засвідчила своїм особистим підписом. Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило. Також не надходило від останньої будь-яких зауважень під час огляду, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що остання відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень у апеляційного суду немає. А тому доводи ОСОБА_1 про невідповідність протоколу вимогам закону, є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про те, що вона не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, а твердження працівника поліції про те, що вона імітувала спроби пройти огляд, є лише припущенням, спростовуються наданими матеріалами, а саме відеозаписом вказаних подій, з якого вбачається, що працівниками поліції були роз`яснені права, передбачені ст.268 КупАП., пояснена процедура та спосіб проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, були запропоновані тестові трубки у запечатаному вигляді на вибір. Під час проведення огляду ОСОБА_1 багато разів намагалась продути алкотестер та робила вигляд, що докладає значні зусилля, але фактично імітувала, належним чином не дула у пристрій. Після багатьох спроб продути прилад відмовилась від подальших спроб у присутності двох свідків. На пропозицію поліцейського пройти огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 також відповіла відмовою через необхідність їхати додому, оскільки на неї чекає неповнолітня дитина. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у її відсутність, тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційний суд доходить наступного. Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 дійсно не була присутня в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 18 березня 2020 року. Між тим, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та її захисники були повідомлені заздалегідь належним чином, однак до суду не з`явились. Суд першої інстанції неодноразово давав можливість ОСОБА_1 та її захисникам прийняти участь в судовому засіданні, але останні не скористалась своїм правом та ухилялась від участі шляхом подачі клопотань про перенесення розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово належним чином викликалась в судове засідання, а отже суд мав достатні підстави розглядати справу без її участі. До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику її до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності Жданової Л.О. про судовий розгляд справи та надання їй можливості бути присутньою в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися, передбаченими ст.268 КУпАП, правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, однак апелянт не скористалась правом та не з`явилась в судове засідання апеляційної інстанції. Її інтереси в суді апеляційної інстанції представляв захисник-адвокат Сліпченко В.І. Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, порушення, на які звертала увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж остання не заперечувала факт керування транспортним засобом, тобто фактичні обставини справи не оскаржувала взагалі. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 337/65/20