Постанова 4807 № 334/2370/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/548/20 Головуючий в 1-й інстанції - Ісаков Д.О. Єдиний унікальний №334/2370/20 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А. Категорія - ч.4 ст.121 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кваснюк-Сандак І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кваснюк-Сандак І.А. на постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, 07 травня 2020 року о 12 год. 14 хв. в м. Запоріжжі, Дніпровський район, вул. Рельєфна, буд. 16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Правопорушення вчинено повторно протягом року. 02 листопада 2019 року постановою серії ЕАК 1696657 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Кваснюк -Сандак І.А. вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист та позбавив його можливості надати пояснення. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власником є ОСОБА_3 . Про те, що транспортний засіб не пройшов чергового технічного огляду ОСОБА_1 не був обізнаний. Звертає увагу суду, що з огляду на норми законодавства тільки власник транспортного засобу або уповноважена ним особа може виступати замовником технічного контролю. А так як ОСОБА_1 не є власником та власник його не уповноважував на здійснення технічного огляду, він позбавлений можливості своєчасно пройти технічний контроль та нести відповідальність за його несвоєчасне проведення. Крім того, про застосоване до нього адміністративне стягнення за ч.1 ст.121 КУпАП у розмірі 340 гривень, йому стало відомо лише під час складення адміністративного протоколу 07.05.2020 року. В матеріалах даної адміністративної справи відсутні дані, що підтверджують ознайомлення та вручення ОСОБА_1 постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, поштою за адресою свого проживання вказану постанову він не отримував та в матеріалах даного адміністративного провадження відсутні докази її направлення порушнику. Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.291 КУпАП, вважається такою, що не набрала законної сили. А тому відсутні підстави вважати, що правопорушення ним вчинене повторно. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кваснюк -Сандак І.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст.252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не визнав свою провину та пояснив, що постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП він не отримував, про її існування він дізнався лише 07.05.2020 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що правопорушення ним вчинено повторно. Разом з цим, доводи заявлені ОСОБА_1 на свій захист спростовуються наданими матеріалами. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вини останнього, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №411141 від 07.05.2020 року (а.с.1), копією постанови серії ЕАК №1696657 від 02.11.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 02.11.2020 року, керував автомобілем ИЖ 27175, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який мав технічні несправності, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 (а.с.3). Диспозиція ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Таким чином, диспозиція ст.121 КУпАП є бланкетною, а саме вказує на порушення певних правил дорожнього руху учасниками дорожнього руху. Відповідно до вимог п.31.3б Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що постанова на підтвердження повторності вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП є неналежним та не допустимим доказом через те, що матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 копії постанови, не спростовують висновків суду про наявність в його діях складу правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що власником транспортного засобу є інша особа, яка і повинна проходити обов`язковий технічний контроль також є безпідставними, оскільки правила дорожнього руху України покладають обов`язок дотримуватись стандартів експлуатації транспортних засобів, слідкувати за технічним станом автомобіля саме на водія, а не на власника транспортного засобу. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційний суд доходить наступного. Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 дійсно не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 24 червня 2020 року. Між тим, суд першої інстанції намагався повідомити ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними. До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, і апелянт скористався своїм правом та надав пояснення апеляційному суду. Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, суд першої інстанції, належним чином мотивувавши свої висновки, правильно встановив всі обставини, що відповідно до вимог ст.280 КУпАП підлягають застосуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не викликають сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника-адвоката Кваснюк-Сандак І.А. залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 із застосуванням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 334/2370/20