Постанова 4857 № 380/1469/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1469/20 пров. № А/857/3931/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, прийняту суддею Мартинюком В.Я. в м.Львові, у справі № 380/1469/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна через Міністерства юстиції України про невиконання свого обов"язку, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять відкрити позовне провадження про порушення прав людини через особливе довге невиконання рішення суду по справі №2-446/11 від 09.09.2011 року, а отже невиконання гарантій Держави щодо обов`язковості виконання судового рішення. Порушення гарантованого права людини бути споживачем через укладення договорів з надання послуг по утримання будинку; визнати потерпілими позивачів від бездіяльності Державної виконавчої служби і позбавлення права стати повноцінними споживачами. Зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити моральну компенсацію в сумі 550000 грн. за порушення строку виконання рішення Галицького районного суду м.Львова справа №2-446/11 від 09.09.2011 року за особливо довге невиконання рішення суду, що призвело до прямої дискримінації громадян та осіб з інвалідністю та невиконання ст.9 Конвенції про права осіб з інвалідністю. Зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити матеріальну компенсацію в сумі 39512,21 грн., що виставляє їм боржник по справі №2-446/11 ЛМКП «Айсберг» як вигаданий борг. Відновити порушене право передбачене ст.129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України, ст.14 КАС України, ст.6, (20, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконати рішення Галицького районного суду м.Львова по справі №2-446/11 від 09.09.2011 року через укладення договору про надання послуг по утриманню будинку та договору із надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів із боржником ЛМКП «Айсберг» захистивши права споживачів на укладення індивідуального договору, що передбачає ЦК України і Закон України «Про захист прав споживачів». Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Позивачі не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції. Встановити факт, що даний позов є підсудним відповідно до норм КАС України. В обґрунтування вимог посилається на те, що ч.1 ст.447 ЦПК України не може бути застосовано, оскільки оскаржується не виконання обов`язку Державою Україною, котра гарантувала виконання рішення суду, а не дії або бездіяльність державного виконавця. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши суддю-доповідача, позивачів, які просять задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що позивачі зазначають неможливість забезпечення Державою Україна в особі її центральних органів виконавчої влади, що реалізовує політику у сфері виконання рішення суду та координує роботу відповідно до положення про Державну виконавчу службу України, виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2011 року у справі №2-446/11. Вважають, що Держава Україна не виконала свого обов`язку щодо захисту прав людини, гарантованого нормами ст. ст.3,8, 9, 21, 22, 24, ч.4 ст.42, ч.1 ст.55, 58, ст.60, ч.2 ст.61, 64, 129-1 Конституції України, що призвело до їх дискримінації як громадян України та осіб з інвалідністю. З фабули та прохальної частини позовних вимог вбачається, що позивачі просять у зв`язку з цим стягнути моральну та матеріальну шкоду, а також відновити порушене право шляхом виконання рішення суду першої інстанції, а, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір носить цивільно-правовий характер, щодо невиконання виконавчою службою рішення в цивільній справі. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення прав позивачів виникли через бездіяльність Державної виконавчої служби в порядку виконання рішення суду у справі №2-446/11 від 09.09.2011 року, яке прийнято в порядку цивільного судочинства, а тому правомірно відмовив у відкритті провадження, відповідно до ч.1 п.1 ст. 170 КАС України. Покликання позивачів щодо доступу до правосуддя з метою захисту свого порушеного права, то колегія суддів обумовлює ту обставину, що станом на час розгляду даної справи, позивачі не позбавлені права оскарження процедури виконання рішення суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому така скасуванню не підлягає. керуючись ч.3 ст.243, ст.ст.308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 380/1469/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21.05.20