Постанова 4856 № 681/38/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 681/38/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дідек М.Б. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 21 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міськоїради Паука Володимира Івановича, інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимирович про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області з позовом до Інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міськоїради Паука Володимира Івановича, інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимирович з наступними позовними вимогами: - скасувати постанову серії ЛВ12-730 інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Паука В.І. від 02.01.2020 року у справі про адміністративне праворушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП; - визнати незаконним акт №9-002 від 02.01.2020 року; - визнати не винним у адміністративному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.122 КУпАП згідно постанови серії ЛВ 12-730 від 02.01.2020 року. - провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити; Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він не допускав порушення правил дорожнього руху його автомобіль було вилучену муніципальною вартою і поставлено на штрафмайданчик. По приїзду на штрафмайданчик його позбавили можливості оскаржити винесену постанову і зобов`язано було сплатити штраф, витрати за доставку евакуатором і комісію за зберігання авто на штраф майданчику, а у разі несплати, машину ніхто б не повернув. Права передбачені ст. 268 КУпАП йому ніхто не роз`яснював. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції від 23 березня 2020 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, що призвело до недотримання вимог ПДР України. Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не в повній мірі надана оцінка обставинам справи. Статтею 286 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції розглядає справу з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Таким чином, враховуючи що сторони у судове засіданні не з"явились, беручи до уваги встановлені ст. 286 КАС України строки на розгляд даної категорії справ, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради від 02 січня 2020 року ЛВ № 12-730 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Згідно з текстом постанови, 02.01.2020 року м. Львів, пр. Свободи,16, о 16год.29хв. водій транспортного засобу марки «RENAUIL MEGANE. д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 5.11 «Смуга для маршрутних транспортних засобів», чим порушив вимоги п.п.17.1 та 33.5.11 Правил дорожнього руху України. Позивач, вважаючи постанову інспектора з паркування протиправною та такою, що прийнята з порушенням його прав, звернувся до суду з позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови від 02 січня 2020 року ЛВ № 12-730, в той час як позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів протилежного. Зокрема, на підтвердження винесеної постанови, представником відповідача надано фотографії порушення, з яких вбачається, що автомобіль марки RENAUIL MEGANE. д.н.з. НОМЕР_1 , зупинений праворуч на дорозі в районі буд. 16 на пл. Свободи у м. Львові, у зоні дії дорожнього знаку 5.11. Таким чином, на переконання суду, вищевказані, досліджені фотоматеріали є належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За змістом ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.17.1 ПДР України, передбачено на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Дорожній знак 5.11 застосовується для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за установленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Якщо знак встановлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В матеріалах справи містяться надані відповідачем фотографії порушення, з яких вбачається, що автомобіль марки RENAUIL MEGANE. д.н.з. НОМЕР_1 , зупинений праворуч на дорозі в районі буд. 16 на пл. Свободи у м. Львові, у зоні дії дорожнього знаку 5.11. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказані фотоматеріали є належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Апеляційний суд вважає доведеним факт порушення позивачем вимог пункту п.17.1 ПДР України, яким забороняється рух і зупинка транспортних засобів на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, та не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутністі підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.