Постанова 4855 № 320/2167/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2167/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6548-50 від 05.02.2019 р. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755) фізична особа підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про держав ну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичної особи. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 16.05.2006 року, 22.04.2019 року державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, на думку апелянта, датою внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності є 22.04.2019 р., а відтак і статусу фізичної особи-підприємця був позбавлений лише 22.04.2019 р. Отже, апелянт вважає, що мав усі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу позивача, спірна вимога відповідає всім критеріям, визначеним Законом № 2464 за Інструкцією № 449, а відтак підстав для її скасування у суду першої інстанції не було. Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, замінивши відповідача Головне управління ДФС у Київській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 16.05.2006 р. Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 р. у справі № 2а-910/10/1070 за позовом Тетіївської МДПІ Київської області до ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, позовні вимоги задоволено повністю. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено. Постановлено копію постанови після набрання нею законної сили надіслати державному реєстратору за місцезнаходження відповідача. 16.04.2019 р. позивачем отримано вимогу про плату боргу (недоїмки) № Ф-6548-50 від 05.02.2019 р., яка винесена відповідачем на суму 2457, 18 грн. 22.04.2019 р. державним реєстратором проведено реєстраційні дії: Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням або за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Питання дати припинення підприємницької діяльності позивачем, так само як і підстави припинення - внесення запису державним реєстратором згідно рішення суду сторонами по справі на стадії апеляційного розгляду під сумнів не ставляться та не підлягають окремому дослідженню судом апеляційної інстанції. Аналогічно, позивач не заперечує обов`язку зі сплати ЄСВ до моменту припинення підприємницької діяльності. В той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону № 755 у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Відповідно до частини третьої вказаної норми державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису. З вказаних норм випливає, що законодавцем не передбачено для позивача вчинення окремих дій, що можуть свідчити про його добросовісність в питанні припинення підприємницької діяльності. Більше того, колегія суддів враховує, що позов про припинення підприємницької діяльності позивача був ініційований саме податковим органом, який за контекстом доводів останнього мав такі ж підстави, як і позивач, для самостійного звернення з відповідним рішенням до державного реєстратора. Відтак колегія суддів повністю підтримує доводи суду першої інстанції, що у ході розгляду справи не було встановлено жодних чинників, що могли слугувати підставою для нарахування ЄСВ позивачу внаслідок його недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому, норма, яку застосовує апелянт в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, що регламентує припинення сплати ЄСВ лише з дати засвідчення факту припинення державним реєстратором, є дисциплінуючою не тільки для платників податків і зборів та інших обов`язкових платежів, але і для держави та її органів. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 21.05.2020 р.)