Постанова 4855 № 320/4474/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4474/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенко Я.М., Кузьменка В.В., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування індивідуального акта, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Київській області, в якому просив: - визнати незаконною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-32593-56 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-32593-56 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач обліковується в фіскальному органі - як платник єдиного внеску, а запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності відсутній, а відтак позивач не позбавлений статусу фізичної особи-підприємця. Згідно даних з інтегрованих карток платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску обліковується заборгованість, що свідчить про правомірність автоматичного формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-32593-56. Відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ОСОБА_1 з 21 квітня 2006 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі № 2-а-1767/10/1070 (№ 2-а-10222/09/1070) задоволено позов Державної податкової інспекції у Бородянському районі до ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності. Припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця. 07 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Київській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-132593-56 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7 371,54 грн. 23 липня 2019 року постановою головного державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Смереченською А.В. відкрито виконавче провадження № 59630356 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Київській області № Ф - 132593-56 виданої 7 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в розмірі 7 371,54 грн. Не погоджуючись з вказаною вимогою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив, зокрема, з того, що на час прийняття оскаржуваної вимоги, підприємницька діяльність позивача була припинена на підставі постанови суду від 8 липня 2010 року. При цьому, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов`язок внесення відомостей про припинення підприємницької діяльності за рішенням суду покладений саме на державного реєстратора, який зобов`язаний не пізніше наступного дня з дня його надходження внести запис до реєстру про зазначене судове рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення відповідного запису, що свідчить про неправомірність дій та рішення відповідача в межах спірних правовідносин. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ (Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI). Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. Як вже було зазначено, постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у справі № 2-а-1767/10/1070 (№ 2-а-10222/09/1070) припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця. Також постановлено копію постанови, у день набрання нею законної сили надіслати державному реєстратору Бородянської районної державної адміністрації Київської області для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення та для здійснення заходів припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 - фізичної особи-підприємця у встановленому законом порядку. Доказів скасування вказаного судового рішення відповідачем не надано. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду справи, в реєстрі відсутні записи про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. Так, з 01.07.2004 набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (Закон №755-IV), яким регулювалися відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст. 46 Закону №755-IV, в редакції чинній на час прийняття постанови Київським окружним адміністративним судом, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Статтею 49 Закону №755-IV, в редакції чинній на час прийняття постанови Київським окружним адміністративним судом, був встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи - підприємця. За яким, суд, що постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону. В контексті викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач, не повинен нести відповідальність за невиконання державним реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності на підставі постанови суду та повідомлення органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису. Відтак, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця, на нього не покладається обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що свідчить про неправомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-32593-56 та обґрунтоване скасування такої судом першої інстанції. В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду щодо протиправності дій відповідача під час прийняття спірної вимоги. Оцінюючи доводи апелянта щодо необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, висловлену у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, колегія суддів вказує, що дана позиція врахована судами, проте такі висновки касаційного суду жодним чином не свідчать про наявність підстав для відмови в задоволенні вимог позивача у даному спорі, та не підтверджують правомірність дій відповідача в межах спірних правовідносин, оскільки стосується порядку формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), проте не спростовує факт того, що позивач не є фізичною особою-підприємцем. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятих рішень. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Кузьменко В.В.