Постанова 4855 № 372/431/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 372/431/20 Головуючий у 1 інстанції - Висоцька Г.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Баглай О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби України) на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Київської митниці Державної фіскальної служби начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Літовки Ю.М. № 0506/12500/19 від 23.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 166 194, 24 грн. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25.02.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби України) звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач, діючи від імені громадянки ОСОБА_2 на підставі довіреності від 30.01.2019, зареєстрованої в реєстрі за № 590, з метою випуску у вільний обіг товарів, 08.04.2019 подав до відділу митного оформлення № 1 митного посту «Спеціалізований» Київської митниці ДФС митну декларацію (довідковий номер 48824), якій присвоєно номер № UA125010/2019/005111 і товаросупровідними документами для оформлення автомобіля вантажного пошкодженого внаслідок ДТП марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014. З метою перевірки правильності визначення року виготовлення транспортного засобу 04.09.2019 Київською митницею ДФС було направлено лист до ТОВ «Порше Україна» (вих. номер № 11171/5/10-70-20-47). 09.09.2019 Київською митницею ДФС отримано лист-відповідь від ТОВ «Порше Україна» вх. № 19171/47 (вих. № 696 від 05.09.2019) стосовно фактичного року виготовлення транспортного засобу марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/VIN - НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного листа ТОВ «Порше Україна», фактична дата виготовлення вказаного транспортного засобу - 19.09.2013. На думку відповідача, зазначення у графі 31 митної декларації невірних відомостей про дату виготовлення автомобіля призвело до зменшення митних платежів, а тому 23.09.2019 у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0506/12500/19 та 21.11.2019 винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0506/12500/19, якою позивача визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 166 194, 24 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 485 МК України, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та для задоволення позову. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1, п. 5 ч.8 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості про товари, у тому числі у вигляді кодів: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів. Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, графа 31 митної декларації повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД. Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу. Згідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку (п. 43 ст. 4 Митного кодексу України). За приписами ст. 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17 та у справі № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України. Тобто, колегія суддів зауважує, що для притягнення до відповідальності згідно статті 485 Митного кодексу України у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Відповідно до ч. 8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Отже, здійснення такого контролю є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі. Частиною 6 статті 69 Митного кодексу України імперативно встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, разом з митною декларацією від 08.04.2019 № UA125010/2019/005111 були подані інші документи, у тому числі: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, з якого слідує, що календарним роком першої реєстраціє задекларованого автомобіля марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 , є - 2014 рік. Разом із цим, митна декларація була перевірена в установленому порядку, зокрема, проведена перевірка правильності нарахування митних платежів, а також, автомобіль був розмитнений і випущений у вільний обіг. При цьому, колегія суддів вважає, що склад правопорушення відсутній, оскільки позивач, хоч і подавав митну декларацію до митниці із зазначенням неправдивих відомостей щодо календарного року виготовлення транспортного засобу (2014 рік), але він користувався лише документами наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), то він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона). Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідач має вільний доступ до відкритих спеціалізованих джерел інформації, які дозволяють йому встановити дату виготовлення транспортних засобів, які пред`являються для митного оформлення, та повідомити позивача для усунення ним неправдиво зазначених відомостей. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби України) залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.02.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.