Постанова 4852 № 160/9295/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9295/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (головуючий суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області треті особи Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (далі Відповідач), треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі Третя особа-1), Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (далі Третя особа-2), в якому просила: - зобов`язати Божедарівську селищну раду Криничанського району Дніпропетровської області погодити межі земельних ділянок та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ОСОБА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Божедарівська селищна рада на території Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222055700:02:001; - зобов`язати Божедарівську селищну раду передати ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,4240 га (кадастровий номер 1222055700:02:001:) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в натурі розташованої на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що він звернувся до Божедарівської селищної ради із заявою про погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. На вказану заяву Відповідач надав відмову, оформлену листом від 18.03.2019 (вих. №182/02-12), яка в контексті положень ст. 122 та ст. 123 Земельного кодексу України є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, який протягом встановленого Кодексом строку зобов`язаний прийняти рішення про передачу земельної ділянки чи про відмову в такій передачі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково (а.с.198-203). Визнано протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області щодо не розгляду по суті заяви Позивача від 26.02.2019 про погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Зобов`язано Божедарівську селищну раду Криничанського району Дніпропетровської області розглянути по суті заяву Позивача від 26.02.2019 щодо погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що відмова Відповідача погодити акт перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності порушує вимоги чинного законодавства, які регламентують порядок виготовлення і погодження технічної документації, позбавляють Позивача можливості оформити свою земельну ділянку і отримати документ на право власності на землю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що Відповідачем не прийнято жодного управлінського рішення про погодження або непогодження проекту землеустрою, а також не допущено бездіяльності щодо розгляду проекту землеустрою. Відповідач вказує, що між ним та Позивачем не виникло публічно-правових відносин, пов`язаних із погодженням проекту землеустрою. Представник Позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. Будь-яких клопотань від учасників справи до суду апеляційної інстанції на момент розгляду даної справи у судовому засіданні 20.05.2020 о 10:20 год. не надходило. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області у справі №178/793/18 від 18.09.2018 за позовом ОСОБА_1 до Криничанської районної державної адміністрації Криничанського району Дніпропетровської області Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, третя особа: Криничанська державна нотаріальна контора Криничанського районі Дніпропетровської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розміром 4,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувало у колективній власності КСП «Вільне», яке належало померлій згідно сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого 21 липня 1997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі рішення № 313-р від 10 червня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0280. Рішення суду набрало законної сили 19 жовтня 2018 року. В подальшому, розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації № Р-433/0/298-18 від 26.12.2018 року виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) розміром 4,90 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області. На підставі вказаного розпорядження Позивачем у землевпорядної організації ТОВ «АВАЛОН Бізнес Консалтинг» замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 6,4240 га. В процесі розроблення технічної документації Позивач звернулася до Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, як до суміжного землекористувача, із заявою 26.02.2019, в якій просила погодити акт перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. У відповідь на подану ОСОБА_1 заяву Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області листом від 18.03.2019 вих. №182/02-12 повідомила, про те, що не має у своєму розпорядженні карти зі складання державних актів на право приватної власності на земельні частки (паї), книги жеребкування, та інших необхідних документів, а тому не має можливості вирішити порушене у питання щодо погодження акту перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, розглядати та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та передачі у приватну власність земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Статтею 3 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент прийняття головою Криничанської районної державної адміністрації розпорядження № Р-433/0/298-18 від 26.12.2018) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Відповідно до статті 5 цього ж Закону, сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII внесені зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». З урахуванням змін, внесених Законом від 10.07.2018 № 2498-VIII стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» була змінена. Так, відповідно до статті 3 в редакції вказаного Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Статтею 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву. З наведеного вбачається, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), отже в даному випадку відбулася зміна суб`єкта, наділеного повноваженнями по виділенню власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) таких часток, та, відповідно і зміна суб`єкта, наділеного повноваженнями по затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А тому саме Відповідач, як орган місцевого самоврядування, є належним суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок по затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а отже і погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Відповідно до п. «і» абз. 2 вказаної статті видами документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (стаття 30 Закону України «Про землеустрій»). Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі: а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку; б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376. Відповідно до п. 2.8. Інструкції, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2). За змістом пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376, виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Тобто, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції №376). Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції №376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до частин першої, другої статті 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Тобто, погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Відповідач, як суміжний землекористувач, самоусунувся від вирішення питання погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Відмова Відповідача погодити акт перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності порушує вимоги чинного законодавства, які регламентують порядок виготовлення і погодження технічної документації, позбавляють Позивача можливості оформити свою земельну ділянку і отримати документ на право власності на землю. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області щодо не розгляду по суті заяви Позивача від 26.02.2019 про погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності та з метою захисту прав Позивача зобов`язання Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області розглянути по суті заяву Позивача від 26.02.2019 про погодження акта перенесення в натуру на місцевість меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02 березня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №160/9295/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 21 травня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов