Ухвала КГС ВС № 910/22878/17

УХВАЛА 21 травня 2020 року м. Київ Справа № 910/22878/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді покладено на помічника судді Александренко К.І., представників учасників справи: позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» - Федай О.О., адвокат, (дов. від 08.01.2020, свідоцтво від 17.09.2018), відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест Трейдінг» - не з`явився, розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест Трейдінг» на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 (колегія суддів: Демідова П.В. (головуючий), Чернова О.В., Сковородіна О.М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (колегія суддів: Пушай В.І. (головуючий), Пелипенко Н.М., Стойка О.В.) зі справи № 910/22878/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (далі - ТОВ «Шахтоуправління «Донбас») до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест Трейдінг» (далі - ТОВ «Енергоінвест Трейдінг») про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» про стягнення 113 223 150,11 грн. заборгованості (з них: 90 834 747,51 грн. основний борг, 4 036 460,82 грн. - 3% річних, 18 351 941,78 грн. інфляційні втрати), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором від 10.06.2015 № 10/06-1 на постачання вугільної продукції, в частині оплати вартості одержаного товару. Справа № 910/22878/17 розглядалася судами неодноразово. Згідно з постановою Верховного Суду від 19.12.2018 судові акти попередніх інстанцій зі справи № 910/22878/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області за встановленою підсудністю. Відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 зі справи № 910/22878/17, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 90 834 747,51 грн. основного боргу, 4 012 278,93 грн. - 3% річних, 18 351 941,78 грн. інфляційних втрат, 240 000,00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині вимоги про стягнення 24 181,89 грн. - 3% річних закрито. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог. В частині, в якій провадження у справі № 910/22878/17 закрито, судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що на виконання попереднього судового рішення у справі № 910/22878/17, яке в подальшому було скасоване з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області, з відповідача на користь позивача стягнуто 24 181,89 грн. в рахунок погашення боргу за договором, у зв`язку з чим з метою процесуальної економії та ефективності вказану суму коштів слід врахувати в рахунок заборгованості з нарахованих 3% річних. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою суду апеляційної інстанції, 28.02.2020 ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви від 16.03.2020 про виправлення помилки в касаційній скарзі) просило зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині вимог про стягнення 90 834 747,51 грн. основного боргу, 4 012 278,93 грн. - 3% річних, 18 351 941,78 грн. інфляційних втрат. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020). Касаційну скаргу, з посиланням на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 зі справи № 927/976/17 та постанові Верховного Суду від 26.03.2019 зі справи № 910/23355/17. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі без зазначення дати проведення судового засідання (у зв`язку з карантинними та обмежувальними заходами). Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2020 розгляд касаційної скарги призначено на 30.04.2020 о 13:20. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2020 розгляд касаційної скарги відкладався до 21.05.2020 за клопотаннями сторін. 21.05.2020 від ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивоване введеними карантинними заходами на всій території України, дистанційним режимом роботи працівників названого Товариства, а також тимчасовою непрацездатністю одного з представників ТОВ «Енергоінвест Трейдінг», який має надавати пояснення по справі. У судовому засіданні 21.05.2020 клопотання ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» про відкладення розгляду касаційної скарги Суд відхилив, з огляду на те, що згідно з ухвалою Суду від 30.04.2020, відповідно до якої розгляд касаційної скарги за клопотаннями сторін відкладався, явку представників сторін у судове засідання 21.05.2020 визнано необов`язковою; сторонам роз`яснено про можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду та поза приміщенням суду у відповідності до приписів статті 197 ГПК України. Проте ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» не повідомило Суду причини, за яких представник названого Товариства, за необхідності, не може взяти участь у судовому засіданні 21.05.2020 зі справи в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду. З огляду на викладене, з метою забезпечення рівності сторін перед законом і судом, клопотання ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» Судом відхилене. ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи про їх законність та обґрунтованість. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/22878/17 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) з огляду на таке. Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України (на застосування якої судом апеляційної інстанції посилається скаржник у касаційній скарзі без урахування цим судом висновку Верховного Суду у справі № 927/976/17), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.06.2018 зі справи № 927/976/17, на висновок у якій посилається скаржник, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Проте, зазначений висновок Верховного Суду у справі № 927/976/17 зроблений в контексті конкретних встановлених обставин у цій справі, а саме, з урахуванням того, що у іншій судовій справі не встановлювалися обставини, зокрема, обставини проведення загальних зборів, правомірності прийняття ними рішень, обізнаності всіх учасників контракту з процедурою його укладення, а наявні лише оціночні судження суду, які не можуть прийматися до уваги як преюдиціальні обставини. Натомість у справі № 910/22878/17 суди виходили з того, що обставини, встановлені в адміністративній справі № 826/9534/17 мають преюдиціальне значення для справи № 910/22878/17. Так, у межах справи № 826/9534/17, зокрема, встановлено, що на виконання умов договору від 10.06.2015 № 10/06-1 на постачання вугільної продукції ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» поставлено на користь ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» вугілля в загальному обсязі 432 257,295 тон на суму 547 182 194,54 грн. При цьому, справа № 826/9534/17 відкрита за позовом ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.04.2017 і у цій справі саме ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» доводило, що договір з контрагентом - ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» мав реальний характер, за ним було отримано товар, використаний ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Отже, висновки у справах № 927/976/17 та № 910/22878/17 щодо преюдиціальності певних обставин, зроблені з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених у межах розгляду інших справ, відповідно, правовідносини у справах № 927/976/17 та № 910/22878/17 не є подібними, що не враховано скаржником у касаційній скарзі. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних, на його думку, правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 зі справи № 910/23355/17. Так, відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України (на застосування якої судом апеляційної інстанції посилається скаржник у касаційній скарзі без урахування цим судом висновку Верховного Суду у справі № 910/23355/17), докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. У справі № 910/23355/17 Верховний Суд погодився з тим, що оскільки учасник справи не обґрунтував належним чином причини пропуску встановленого судом строку на подання доказів (до закриття підготовчого засідання), суди попередніх інстанцій у відповідності до приписів частини восьмої статті 80 ГПК України правильно не прийняли до розгляду наданий такою особою документ, як доказ у справі. Водночас у справі № 910/22878/17 судами встановлено, що докази (44 акти приймання-передачі вугілля) надані позивачем суду разом з письмовими поясненнями на стадії підготовчого провадження як відповідь на відзив, з метою спростування позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов. Отже, фактичні обставини надання та прийняття/неприйняття судами доказів у справі № 910/23355/17 та у справі № 910/22878/17 є різними. У зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (частину восьму статті 80 ГПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 зі справи № 910/23355/17. У касаційній скарзі скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 15.10.2019 зі справи № 903/879/18 та викладені у ній висновки з посиланням на приписи частин першої, другої статті 300 ГПК України. Так, згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі (у наведеній ним редакції), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.10.2019 зі справи № 903/879/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, відсутність у Верховного Суду процесуальності можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Проте, скаржник не враховує того, що, зазначений висновок Верховного Суду у справі № 903/879/18 зроблений з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі, а також після з`ясування того, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування. Касаційна скарга ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» у цій частині фактично зводиться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій у справі № 910/22878/17 обставин щодо існування заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування підстав для касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 287 ГПК України, а також меж розгляду справи касаційним судом. Касаційний господарський суд зазначає про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»). Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах «Ейрі проти Ірландії», п.24, Series A № 32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II). У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, № 212-A, с.15, п.31). Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18). У зв`язку з встановленням відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22878/17. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест Трейдінг» на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22878/17. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова