Постанова Київський апеляційний суд № 357/12489/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №357/12489/19Головуючий у І інстанції: Примаченко В.О. Провадження №33/824/1549/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати у зв`язку із порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів його винуватості у вчиненому адміністративному правопорушенні, а саме керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. На переконання апелянта, протокол складений відносно нього з порушенням вимог ст.254, ст.256 КУпАП, оскільки його особу встановлено на підставі паспорта, який на сьогодні вже є недійсним. Також зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить даних про те, що саме він перебував за кермом автомобіля на момент його зупинки працівниками поліції. Крім цього, за твердженнями апелянта, його огляд на стан сп`яніння був проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а пояснення свідків, викладені на заздалегідь надрукованих бланках, не можуть вважатися об`єктивними, оскільки ці особи безпосередньо в суді не допитувались. Вважає, що наявний в матеріалах справи рапорт поліцейського не є належним доказом, оскільки складений упередженою особою. За наслідком розгляду апеляційної скарги просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Одночасно в апеляційній скарзі апелянта міститься прохання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску цього строку посилається на те, що він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою під час розгляду справи судом першої інстанції, а вчасно подана ним попередня апеляція була повернута апеляційним судом у зв`язку із відсутністю підпису на ній, а тому вважає такі причини поважними. З метою забезпечення права на апеляційне оскарження постанови суду та із урахуванням доводів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Присенко О.О., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 30 жовтня 2019 року о 02 год. 23 хв. керував транспортним засобом «CHRYSLER CRUISER», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підстав доказів, наявних в матеріалах справи та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частині 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у встановленому судом місці та час здійснював керування транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із досліджених відеозаписів, зафіксованих нагрудною камерою працівника поліції, вбачається, що працівниками поліції у зв`язку з встановленими ознаками алкогольного сп`яніння було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці або в закладі охорони здоров`я. На вимогу працівників поліції водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки і погодився проїхати до медичного закладу. По приїзду категорично заперечив проти проходження огляду на стан сп`яніння у будь-який спосіб. При поверненні до місця зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, проте водій у присутності двох свідків від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований на відео з місця події, і не заперечувався під час спілкуванні з працівниками поліції. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах визнав його винуватим у порушенні п.2.5 ПДР України, та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП є безпідставним, оскільки огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції не проводився, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про невідповідність вимогам закону складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він складений уповноваженою на те службовою особою, його зміст відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а сам протокол містить суть вчиненого правопорушення і є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Відмова особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підпису зафіксована у відповідній графі протоколу, що також засвідчено підписами свідків, анкетні дані яких зазначені у відповідній графі протоколу. Копія протоколу приєднана до матеріалів справи. Викладені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є належними і допустимими доказами по справі (а.с.3 т.1), а також складеним уповноваженою на те службовою особою рапортом поліцейського із відображенням хронології подій вчиненого правопорушення (а.с.5 т.1). Посилання апелянта на незаконність проведеного поліцейським поверхневого огляду ОСОБА_1 та перевищення поліцейськими своїх повноважень при накладенні на нього адміністративних стягнень за порушення інших ПДР України, не стосуються розгляду даної справи в межах протоколу про адміністративне правопорушення БД№291438. З урахуванням вище викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Мосьондз