Постанова Київський апеляційний суд № 363/2213/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №363/2213/22Головуючий у І інстанції: Дьоміна О.М. Провадження №33/824/515/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що працівники поліції не роз`яснили йому його права, не надали направлення на проходження огляду у медичному закладі, не роз`яснили наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а також під приводом вилучення транспортного засобу схилили до відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння. При цьому вважає, що долучене працівниками поліції відео є неповним, оскільки містить лише фрагмент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, проте не містить підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначеному у протоколі місці та час. Як вважає апелянт, суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 у тій частині, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння, проте поліцейські йому в цьому відмовили, а також пояснення свідка ОСОБА_3 про те, що він не бачив будь-яких ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 . За доводами апелянта, судом також не взято до уваги документи про результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які надані останнім та підтверджують факт відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. За результатами апеляційного перегляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що оскільки постанова суду прийнята 01 грудня 2022 року, останнім днем подачі апеляційної скарги є 11 грудня 2022 року, який припадає на вихідний день (неділя). Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки наведені у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме поштовою відміткою на конверті, яка свідчить, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 була отримана відділенням пошти 12 грудня 2022 року (а.с. 117). З цих підстав суд задовольняє клопотання ОСОБА_1 та поновлює йому строк на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Котукова С.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, проаналізувавши викладені у ній доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 серпня 2022 року о 12 год. 30 хв. керував транспортним засобом «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Набережна 28, в місті Вишгород з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частині 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За оскаржуваною постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що в установленому судом місці та час керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, в порушення п.2.5 ПДР від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння відмовився. Викладені в протоколі обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджуються відеозаписом з місця події, який міститься в матеріалах справи та досліджено в суді апеляційної інстанції, з якого вбачається, що працівниками поліції було роз`яснено підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від його проходження. Крім цього, як правильно встановив суддя, факт відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння підтверджуються також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (останній допитувався судом першої інстанції та підтвердив відмову ОСОБА_1 в проходження огляду), які є належними і допустимими доказами по справі, а їх присутність під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується відеозаписом з місця події. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки він не чув поставлених питань працівником поліції та не розумів наслідків його відмови від проходження огляду. В той же час із дослідженого в суді апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що поліцейськими у зв`язку з встановленими ознаками алкогольного сп`яніння, запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці або в закладі охорони здоров`я. На вимогу працівників поліції водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки, а також відмовився проїхати до медичного закладу. Під час спілкування з працівниками поліції останній підтвердив, що він є водієм даного транспортного засобу. Доводи ОСОБА_1 , що він не чув поставлених питань працівниками поліції, не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом з якого вбачається, що водій чітко відповідає на поставлені питання та розуміє суть поставлених перед ним вимог. Данні, які б свідчили про упередженість працівників поліції, а також, що долучений відеозапис є неповним, як про це зазначає апелянт, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Доводи апелянта про те, що в матеріалах містяться медичні документи, які підтверджують відсутність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, не можуть братись судом до уваги, оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є самостійним складом правопорушення, передбаченого диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП. Оскільки ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З урахуванням викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Мосьондз