Постанова 4804 № 229/6125/19

Єдиний унікальний номер 229/6125/19 Номер провадження 22-ц/804/1522/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Бахмут справа № 229/6125/19 провадження № 22-ц/804/1522/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Біляєвої О.М., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (суддя Лебеженко В.О.), ухваленого в приміщенні суду в місті Дружківка Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Позов мотивовано тим, що 08.07.2016 року відбулась реорганізація підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до ВП «Ясинуватське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідно записи у трудовій книжці. 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №384-11 від 15.03.2017 року «Про встановлення простою». 28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645-113-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до чинного законодавства. 10.07.2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ №9552/ДН-ос про її звільнення з 17.07.2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. У день звільнення з нею відповідач повний розрахунок не провів, як наслідок він має перед нею не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Сума заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року складає 14677,59 грн. Крім того, при порушенні термінів виплати зарплати роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за втрату зарплати у зв`язку з інфляцією, яка становить 3126,27 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за трудовим договором за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14677,59 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року на нараховану заробітну плату в розмірі 3126,27 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року липень 2017 року в сумі 13376 грн. 43 коп. без утриманням податку й інших обов`язкових платежів. Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1539 грн. 17 коп. допущено до негайного виконання, в частині стягнення заробітної плати за квітень-липень 2017 року в сумі в сумі 11837 грн. 26 коп., після набрання рішенням законної сили. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 , суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-липень 2017 року у розмірі 2870 грн. 40 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходився з Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі. Враховуючи викладене, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими, а заборгованість по заробітній платі, що підлягає стягненню, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати встановлено судом у розмірі 13376,43 грн та 2870,40 грн відповідно. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідач АТ «Українська залізниця» просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права. Зазначає, що у висновку торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. зазначено щодо унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Звертає увагу, що довідка про заробітну плату, що надана позивачем, не містить необхідних реквізитів, а тому не може бути належним та допустимим доказом по справі, інших доказів позивачем не надано. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Представником позивача адвокатом Лаврищевим В.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив, оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначив, що весь час в позивача був доступ до первинної документації щодо нарахування заробітної плати та звільнення відповідача. Крім того, саме на роботодавця, а не на робітника покладено обов`язок здійснювати збереження документації. Також зазначає, що на підприємстві було встановлено простій, що узгоджується з даними, зазначеними в розрахункових листах. Висновок Торгово-промислової палати, на якій посилається відповідач, не може застосовуватися до спірних правовідносин. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 3 розряду у ВП «Ясинуватське БМЕУ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу №9552/ДН-ос від 10 липня 2017 року за ст.40 п.1 КЗпП України. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 2840,33 грн., до виплати 2258,58 грн., в квітні 2017 року всього 1760,29 грн., до виплати 1399,75 грн. в травні 2017 року всього 2229,69 грн. до виплати 1773,02 грн. в червні 2017 року всього 586,76 грн., до виплати 466,58 грн., в липні 2017 року всього 7260,52 грн., до виплати 5815,81 грн. Розрахунки узгоджуються із наказом в.о. начальника РФ «Донецька залізниця»» від 15.03.2017 року № 384-11 «про встановлення простою» та наказом начальника дирекції від 17.03.2017 №236/ДН «про встановлення простою» з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року, а також з наказом першого заступника начальника регіональної філії від 28.04.2017 року №645-113-1. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 17803,86 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України). Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Та відповідно до частин 3, 4 статті 12 та статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК). Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статтей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині 1 статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За положеннями частини 4 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин. Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання ним службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період. На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу та того, що у березні-липні 2017 року їй нараховувалася заробітна плата і вона має за цей період заборгованість, нею надано копії розрахунків заробітної плати за спірний період. Проте оцінюючи належність, допустимість та достовірність даного доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, які наявні в матеріал справи, апеляційний суд зазначає, що вони не можуть вважатися належним та допустимими доказами на підтвердження наявності заборгованості перед позивачем, оскільки суперечать інформації, яка наявна в матеріалах справи. Згідно відомості на виплату грошей АДРЕСА_1 3 за березень 2017 року позивачем отримано 1301,16 грн. заробітної плати, що підтверджується особистим підписом позивача (а.с.76). Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України від 03 грудня 2019 року, заробітна плата позивачу за березень 2017 року нараховувалась у розмірі 2840 грн 33 коп., з якої сплачувались страхові внески. (а.с. 57) Положення частин другої, восьмої статті 9, частини другої статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначають, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що страхові внески страхувальником за березень 2017 року сплачені, отже, виплачені відповідні суми. Довідка форми ОК-5, видана Пенсійним фондом України, передбачає отримання відомостей про суми заробітної плати для нарахування пенсії й не може бути безумовним доказом факту її невиплати. Встановлені судом обставини не спростовані позивачем, а надані нею на підтвердження заборгованості табуляграми за відсутності інших доказів щодо часу роботи та нарахування заробітної плати не можна визнати належними доказами. Суд зауважує, що ОСОБА_1 , яка займала посаду слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 4 розряду виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління», звертаючись до суду з даним позовом, просила стягнути суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати 14677,59 грн, у тому числі за березень 2017 року 2840 грн 33 коп. Тобто без урахування виплаченої позивачеві за першу половину березня 1301,16 грн., що підтверджено документально (а.с 76). Окрім того, обставини, що у спірний період позивач знаходилась на робочому місці, за нею зберігався середній заробіток, не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, Журналом обліку приходу уходу працівників, які знаходяться на простої, тощо. Також матеріали справи не містять доказів, що позивач отримувала при звільненні довідку про заборгованість, зверталася до роботодавця із вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з нею розрахунку при звільненні. При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. Слід також зазначити, що Указом в.о. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції. Місто Ясинувата Донецької області входило до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Крім того, місто Ясинувата входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо. Згідно з пунктом 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, яким засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку з цим антитерористичної операції) з фактичним знаходженням виробничих потужностей структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», розташованих у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, внаслідок чого відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами здійснювати відповідні виплати, передбачені ч.1 ст.47, ч.1 ст. 83 і ст.ст. 115, 116 КЗпП України. Отже, висновок суду про задоволення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі повністю не є правильним, оскільки факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією, АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні документи. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц та від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_1 з квітня 2014 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову про стягнення 13376,43 грн заборгованості по заробітній платі та 2870,40 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Посилання у рішенні на практику Європейського суду з прав людини (справа "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), 26 червня 2014 року, остаточне 26.09.2014; є безпідставним, так як у цієї справі виникли правовідносини, не є подібними з тими, що були предметом розгляду Європейського суду з прав людини : справа"Суханов та Ільченко проти України" стосувалася права на пенсійне забезпечення (конкретного розміру пенсійних виплат), а позов ОСОБА_1 мотивований посиланням на норми КЗпП України, тобто виникли трудові правовідносини між позивачем і АТ «Українська залізниця». Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» також стосувалося інших правовідносин. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 на підставі статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсації втрати частини заробітної плати за першу половину березня 2017 року, яка була виплачена 26 липня 2017 року, у сумі 383,25 грн. За таких обставин рішення в частині стягнення заробітної плати 13376,43 грн, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 2487, 15 грн (2870,40 грн 383,25 грн) підлягає скасуванню. Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Донецького апеляційного суду у інших справах за позовом до відповідача , апеляційний суд не може прийняти до уваги оскільки відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення апеляційного суду у інших справах, ухвалених у подібних правовідносинах не є обов`язковими. Відповідно до частини. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення в частині стягнення заробітної плати 13376,43 грн, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 2487,15 грн і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Крім того, оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, а в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 383,25 грн залишити без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Задовольняючи частково апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та того, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа, що подала позов про стягнення заробітної плати, з урахуванням ставок судового збору, передбачених статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», ціни позову у розмірі 17803, 86 грн, вважає за необхідне компенсувати відповідачу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1129, 94 грн. за рахунок держави. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 січня 2020 року в частині стягнення заробітної плати 13376,43 грн, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 2487,15 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати 14677,59 гривень, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 2487,15 гривень відмовити. Рішення в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за першу половину березня 2017 року у сумі 383,25 грн залишити без змін. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок Держави судовий збір в розмірі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять) гривень 29 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Я.В. Хейло Судді: О.М. Біляєва О.О. Тимченко