Постанова 4804 № 243/9104/19

Єдиний унікальний номер 243/9104/19 Номер провадження 22-ц/804/1073/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: суддя - доповідач Будулуци М.С. суддів: Папоян В.В., Біляєвої О.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 243/9104/19, суддя Мірошниченко Л.Є., повний текст рішення складено 20 січня 2020 року в місті Дружківка Донецької області), В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та винагороди за підсумком роботи за 2016 рік, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 02 липня 2010 року він був прийнятий на роботу до Станції Дебальцеве Сортувальна ДП «Донецька залізниця». 08 липня 2016 року ДП «Донецька залізниця» було перейменоване у Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 було переведено до ВП «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 03 липня 2017 року він перевівся до структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 26 грудня 2017 року позивач був переведений до Структурного підрозділу «Слов`янське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», де працює по теперішній час. За час перебування у трудових відносинах із Станцією Дебальцеве Сортувальна ДП «Донецька залізниця» з ним не було проведено розрахунку з виплати заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року. Крім того, за період перебування позивача у трудових відносинах із ВП «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року з позивачем також не було проведено розрахунку із заробітної плати. Остаточно позивач просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на його користь: заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року в розмірі 17 002,50 грн.; заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою відповідно до наказу від 15 березня 2017 року № 384-Н; винагороду за підсумком роботи за 2016 рік у розмірі 2 192,80 грн.; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року в розмірі 14 230 грн. 30 коп., та заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 10 768 грн., без урахування обов`язкових платежів та податків. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з 14 230 грн. 30 коп. та з 10 768 грн., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 2 772 грн. 20 коп. відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць. Рішення мотивовано тим, що відповідач, на порушення вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року в розмірі 14 230 грн. 30 коп., та заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 10 768 грн., що складають заборгованість по заробітній платі, підлягають задоволенню. Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі АТ «Укрзалізниця») подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд безпідставно стягнув з відповідача заборгованість з заробітної плати на підставі наданих позивачем доказів, які не є первинними документами. Суд не врахував, що нарахування заробітної плати не здійснювалось, оскільки АТ «Укрзалізниця» не мало можливості перевірити факт виконання позивачем трудових обов`язків через існування форс-мажорних обставин і припинення здійснення господарської діяльності структурного підрозділу, який знаходиться у м. Дебальцеве Донецької області на непідконтрольній українській владі території. Також відповідач зазначив, що за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року позивач працював в іншій юридичній особі в ДП «Донецька залізниця», отже АТ «Українська залізниця» не має підстав для виплати такої заборгованості. Вимога щодо стягнення винагороди за підсумками 2016 року в сумі 2 192,80 грн. заявлена безпідставно, оскільки позивачем не надано жодних доказів нарахування йому винагороди, її розміру та ін. (наказу, розпорядження, розрахунку та ін.). (а.с. 126 127). Позивач ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вважає рішення суду законним і обгрунтованим. (а.с. 144 148) Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив наступні обставини справи. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 02 липня 2010 року він був прийнятий на роботу до Станції Дебальцеве Сортувальна ДП «Донецька залізниця». Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303, наказу № 01/ДС-ОС від 06 липня 2016 року, Станція Дебальцеве Сортувальна державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Станція Дебальцеве Сортувальна структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 було переведено до ВП «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 03 липня 2017 року ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 14/ОС від 03 липня 2017 року, перевівся до структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 був переведений до Структурного підрозділу «Слов`янське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», де працює по теперішній час (а.с.31-36). Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с.12), йому була нарахована заробітна плата за період: за лютий 2016 року - 3 777,84 грн.; за березень 2016 року - 3 278,88 грн.; за квітень 2016 року - 2 969,10 грн.; за травень 2016 року - 3 317,64 грн.; за червень 2016 року - 3 659,04 грн., всього -17 002,50 грн. Згідно до Наказу № 384- Н від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою» (а.с.20, 21), з 16 березня 2017 року встановлено початок простою для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2016 року становить 3 777,84 грн., за березень 2016 року 3 278,88 грн., за квітень 2016 року - 2 969,10 грн., за травень 2016 року - 3 317,64 грн., за червень 2016 року дані відсутні; за березень 2017 року 6694,06 грн.,за квітень червень 2017 року дані відсутні (а.с. 38). Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав працівника при звільненні, зокрема, на отримання заробітної плати, а тому частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції дійшов такого висновку через порушення норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з матеріалами справи (копії трудової книжки), ОСОБА_1 02 липня 2010 року був прийнятий на роботу до Станції Дебальцеве Сортувальна ДП «Донецька залізниця». Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303, наказу № 01/ДС-ОС від 06 липня 2016 року, Станція Дебальцеве Сортувальна державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Станція Дебальцеве Сортувальна структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 було переведено до ВП «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 03 липня 2017 року, відповідно до наказу №14/ОС від 03 липня 2017 року, ОСОБА_1 перевівся до структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 був переведений до Структурного підрозділу «Слов`янське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», де працює по теперішній час, що підтверджено копією трудової книжки. Однак, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджують наявність заборгованості по оплаті праці за період з березня 2017 року по липень 2017 року. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано жодного достовірного доказу, який би підтвердив наявність заборгованості. Проте, суд першої інстанції, ухвалив своє рішення виключно на підставі позовної заяви, без урахування відзиву та матеріалів справи. Окрім того, ті обставини, що у спірний період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року позивач з`являвся на робоче місце, за ним зберігався середній заробіток, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема, табелями обліку робочого часу, журналом обліку приходу уходу працівників, які знаходяться на простої, тощо. Також матеріали справи не містять доказів, що позивач отримував при звільненні довідку про заборгованість, звертався до роботодавця з вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з ним розрахунку при звільненні. При цьому апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця», не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. Указом в.о. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції. Місто Дебальцеве Донецької області входило до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Крім того, місто Дебальцеве входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085. Отже, висновок суду про задоволення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі є неправильним, оскільки факт роботи позивача у спірний період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією, АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин, позбавлено можливості надати суду первинні документи. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц та від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19. Посилання в рішенні на практику Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), 26 червня 2014 року, остаточне 26 вересня 2014 року; справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (заява № 42527/98), 12 липня 2001 року) є безпідставним, оскільки у цій справі виникли правовідносини, які не є подібними з тими, що були предметом розгляду Європейського суду з прав людини і стосувалися права на пенсійне забезпечення (конкретного розміру пенсійних виплат) та спадкового права, а позов ОСОБА_1 мотивований з посиланням на норми КЗпП України стосовно виниклих трудових правовідносин між позивачем та АТ «Українська залізниця». За таких обставин, виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у справі відсутні. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року по справі № 754/11399/17. Таким чином, висновок суду про задоволення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по червень 2017 року є неправильним, оскільки факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією. АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні облікові документи. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц та від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. Що ж стосується заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року, то апеляційний суд зазначає наступне. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення цієї заборгованості, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тверська,5, відокремленим підрозділом якої, зокрема, є регіональна філії «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 40150216), яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна,

22. Положеннями частини першої статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб правонаступників. Відповідно до положень статті 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи. Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Оскільки немає завершення процесу припинення і відповідний запис до Єдиного державного реєстру не внесено, ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями, що виникли за його участі. Отже, усі обов`язки щодо невиплати заробітної плати, нарахованої позивачу, має нести ДП «Донецька залізниця» як роботодавець. Зі Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України» від 02 вересня 2015 року № 735, вбачається, що АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (пункт 1). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту» (пункт 2). Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі товариство). Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» (далі Постанова), прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити ПАТ «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП «Донецька залізниця» згідно з додатком №

1. За змістом пунктів 4 і 5 Постанови проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця». Між ДП «Донецька залізниця» та АТ «Українська залізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП «Донецька залізниця» всіх прав, активів, зобов`язань і боргів в статутний капітал ПАТ «Українська залізниця». Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського ведення до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 12 листопада 2014 року №

604. У пункті 1 частини другої 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що під час проведення інвентаризації та оцінки майна: необхідно сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов`язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов`язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України. Пунктом 2 частини другої вказаної Постанови передбачено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу АТ «Українська залізниця» згідно із законодавством. Згідно із статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Установивши, що ДП «Донецька залізниця» не бере участь в процедурі реорганізації та правонаступництва АТ «Українська залізниця», суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та доходить висновку про те, що АТ «Українська залізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов`язків до АТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 236/2729/17, якій, відповідно до ст. 263 ЦПК України, повинен враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає до уваги позицію відповідача про те, що висновки суду про наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами нарахування позивачу заробітної плати за спірній період, на що не звернув увагу суд першої інстанції при вирішенні справи. Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_1 з квітня 2014 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року у розмірі 14 230 грн. 30 коп., та заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року в розмірі 10 768 грн., з відповідача на користь позивача. В період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року позивач працював в іншій юридичній особі в ДП «Донецька залізниця», та заборгованість з заробітної плати за спірний період відповідач на себе не приймав (а.с. 59 - 60). Також не підтверджено належними і допустимими доказами наявність заборгованості і нарахування виплати винагороди за підсумки роботи за 2016 рік у розмірі 2 192,80 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. За таких обставин підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги стосовно вимог про стягнення зарплати за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року АТ «Українська залізниця» не має нести відповідальність, оскільки не є належним відповідачем у справі за цей період, а вимоги про стягнення заборгованості з оплати праці за час простою за період з 16 березня 2017 року по 30 червня 2017 року, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, не підтверджена належними, достатніми і допустимими доказами. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Установивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати праці, неправильно застосувавши норми матеріального права і порушивши норми процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення про задоволення вимог і розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, а позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, що пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1 261 грн. 20 коп. за подачу апеляційної скарги Акціонерним товариством «Українська залізниця», компенсуються відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2020 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з оплати праці відмовити. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції за подачу апеляційної скарги розмірі 1 261 грн. 20 коп., компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено та долучено до матеріалів справи 13 березня 2020 року Суддя - доповідач М.С. Будулуца Судді: О.М. Біляєва В.В. Папоян