Постанова 4815 № 569/557/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 року м. Рівне Справа № 569/557/20 Провадження № 22-ц/4815/552/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , інші особи, які можуть отримати статус учасника справи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Філіпов Микола Михайлович, за участю ОСОБА_2 , представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Галінської В.В. від 14 січня 2020 року, проголошену в м. Рівне, в с т а н о в и в: 13.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення. Заяву мотивує тим, що вона була власником квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані вона та її син ОСОБА_2 . Вказує, що вона є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров`я, однак син ОСОБА_3 перестав допомагати та турбуватися про неї взагалі, у зв`язку з чим, вона домовилася із ним про те, що переоформить на нього свою квартиру, якщо він буде довічно її утримувати та турбуватися про неї. Після укладення 04.10.2018 року, як вона думала, договору довічного утримання, вона й надалі проживала у спірній квартирі, син відносився до неї добре та турбувався. Однак, після спливу одного року, після відчуження квартири, син остаточно переселився жити до своєї співмешканки та почав говорити про намір продати спірну квартиру і щоб вона шукала собі іншу квартиру та виселялася. Оскільки, внаслідок обману нею було укладено договір дарування, а не договір довічного утримання, вона має намір звернутись в суд з позовом про визнання договору дарування квартири недійсним. В зв`язку з тим, що після погроз та поведінки сина у неї є побоювання, що він відчужить квартиру третім особам та вона залишиться без даху над головою, просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., яка зареєстрована на ОСОБА_2 . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2020 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову до його пред`явлення задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., яка зареєстрована на ОСОБА_2 . Ухвалу мотивовано тим, що невжиття таких заходів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення, порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність вказаної ухвали суду в зв`язку з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували його намір продати спірну квартиру, а тому заява про забезпечення позову грунтується лише на суб`єктивних припущеннях заявника. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2020 року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04.10.2018 року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Встановлено, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування вказаної квартири від 04.10.2018 року. Враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , який до вирішення спору по суті може відчужити його на користь третіх осіб, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі його задоволення, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Крім того, вжиті судом заходи є адекватними вимогам, з якими має намір звернутись до суду заявник, та перебувають у зв`язку з предметом позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Колегія суддів враховує, що сама по собі накладення заборони на відчуження майна без наміру власників його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси таких власників. Доводи скаржника про недоведеність ОСОБА_1 його наміру відчужити спірне майно не заслуговують на увагу, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. ОСОБА_2 , як власник спірного нерухомого майна, має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2020 року залишати без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 19.05.2020 року Судді: Бондаренко Н.В. Хилевич С.В. Ковальчук Н.М.