Постанова 4857 № 140/3530/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3530/19 пров. № А/857/1937/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 140/3530/19 (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Волинської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Волинської області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №2086к від 23.12.2011 ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 № 433; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 24.12.2011 або на рівноцінній посаді; 3) стягнути з прокуратури Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2011 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Генерального прокурора № 1215к від 09.09.2010 ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Ківерцівського району Волинської області. 23.12.2011 Генеральний прокурор України видав наказ № 2086к ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідно до якого на підставі статтей 46-2, 48 Закону України ,,Про прокуратуру, частини першої статті 8, пункту 6 статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту України та пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурор Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 №

433. Відповідно до постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 17.02.2012 у кримінальній справі № 49-3353 ОСОБА_1 обвинувачувався за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України в тому, що він будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб одержав поєднаного із вимаганням хабаря у значному розмірі за виконання дій із використанням наданого йому службового становища. 14.12.2011 ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 115 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у вчиненні злочину. 16.12.2011 Печерський районний суд міста Києва продовжив строк затримання підозрюваного ОСОБА_1 до 22.12.2011, а 22.12.2011 той же суд обрав позивачу запобіжний захід - взяття під варту. 10.02.2012 строк тримання під вартою суд продовжив до 14.04.2012. Постановою Рівненського міського суду від 06.02.2013 запобіжний захід змінений з тримання під вартою на заставу. Вироком Рівненського міського суду від 21.05.2019 у справі № 1715/6764/12 по обвинуваченню за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 виправданий. За результатами апеляційного розгляду справи Рівненський апеляційний суд вирок суду першої інстанції залишив в силі відповідно до ухвали суду від 31.10.2019. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в якій просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду з позовом та поновити строк для звернення до суду. 04 грудня 2019 року суддя Волинського окружного адміністративного суду Волдінер Ф. А. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, згідно якої встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі суддя зазначив, що позов поданий після закінчення строку установленого законом, а підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення процесуального строку, визнані судом неповажними, а тому позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказанням причин пропуску цього строку, а також належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви та примірників позовної заяви для відповідачів, оригінали яких є у позивача, а у разі відсутності оригіналів документів у позивача, зазначити їх місцезнаходження. 26.12.2019 ОСОБА_1 подав до суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви. Щодо поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що у зв`язку з перебуванням у під вартою з 14.12.2011 по 03.06.2016, а також з погіршенням стану здоров`я; тиску та залякування позивача та членів його сім`ї з боку державних органів, що завдало також шкоди здоров`ю дружині позивача - ОСОБА_2 , пропустив строк звернення до суду з позовною заявою, оскільки такі дії могли завдати значної шкоди безпеці та здоров`ю його сім`ї. Тому, ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строків звернення до суду з позовною заявою та поновити їх. Також до заяви копії документів, доданих до позовної заяви. Розглянувши подані документи і матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу та 02 січня 2020 року постановив ухвалу про повернення позовної заяви. Позивач ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції однобічно та неповно дослідив наведені в заяві обставини та додані до неї докази, що підтверджують поважність пропуску процесуального строку звернення до суду. Так позивач акцентує увагу на тому, що за час тримання під вартою його стан здоров`я значно погіршився, внаслідок чого на даний час він є інвалідом II групи та кожен рік у зв`язку із критичною необхідністю проводить тривалий час на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі ,,Рівненська обласна клінічна лікарня Рівненської обласної ради. Дані факти підтверджуються епікризами, довідками та виписками з амбулаторної карти хворого, що видані за його місцем стаціонарного лікування та довідкою МСЕК. Також позивач зазначає, що подав скаргу до Європейського суду з прав людини відносно його незаконного затримання та тримання під вартою, що спричинило значну шкоду здоров`ю та завдало моральну шкоду йому та його близьким. На даний час справа перебуває на розгляді у Європейському суді з прав людини Крім того, він одружений та має від шлюбу двох дітей 16 та 22 років. На час розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням він мав на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину. За весь час судового розгляду кримінального провадження, відносно нього та його рідних постійно здійснювався тиск та залякування з боку державних органів, що завдало шкоди не тільки його здоров`ю, але і здоров`ю дружини - ОСОБА_2 , яка також є інвалідом II групи. Яскравим прикладом останнього є позбавлення його права на пенсійне забезпечення, що ввело сім`ю в складне фінансове становище. Таким чином, з метою запобігання настання негативних наслідків відносно членів сім`ї та задля їх особистої безпеки він не вчиняв жодних дій щодо оскарження тих чи інших незаконних рішень суб`єктів владних повноважень, оскільки його волевиявлення могло спричинити низку негативних подій, що безпосередньо стосувались здоров`я та безпеки його рідних та могли б завдати шкоди останнім. На час подання позову виправдовуваний вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року набрав законної сили 31 жовтня 2019 року та у зв`язку з цим усі ризики щодо завдання будь-якого виду шкоди йому та членам його сім`ї знизились. Таким чином, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, позивач просить взяти до уваги вищезазначені обставини та причини, які на його думку є поважними та об`єктивно унеможливлювали здійснення ним дій щодо скасування наказу про звільнення, оскільки його дії могли завдати значної шкоди безпеці та здоров`ю членам сім`ї. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що наведені обставини не являли собою об`єктивної перешкоди, яка унеможливлювала його звернення до суду, а тому просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Прокуратура Волинської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права. Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 КАС України). Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, а 26 грудня 2019 року у визначений судом 10-денний строк подав до суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви з додатками ( а.с. 11-14). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04 грудня 2019 року суд акцентував увагу на пропуску позивачем строку звернення до суду та вимагав у зв`язку з цим подати заяву про поновлення такого строку. В заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просив визнати поважними наведені ним причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду. В силу приписів частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції формально дотримався вимог процесуального закону. Однак, колегія суддів визнає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що наведені у заяві обставини пропуску строку звернення до суду є неповажними. Так, зокрема, позивач підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду зазначав постійний тиск та залякування з боку державних органів, перебування на стаціонарному лікуванні, інвалідність, що унеможливлювали звернення до суду. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду позивач зазначив, що перебуваючи під вартою він через адміністрації установи попереднього ув`язнення подавав позови до суду про незаконне звільнення з роботи та поновлення на роботі. Постановляючи оскаржену ухвалу про повернення позовної заяви, суд не надав належної уваги наведеним обставинам, не перевірив їх належним чином, обмежившись поверхневим дослідженням матеріалів справи. Зокрема, суд не встановив та не перевірив, чи чинився тиск та залякування на позивача з боку державних органів, в чому він полягав, чи звертався позивач за захистом від такого впливу, які докази на підтвердження цих обставин може надати. Відповідно до вимог ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ,,Bellet v. France, Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі ,,Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі ,,Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права. Згідно п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому така підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. ст. 310, 312, 320, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 140/3530/19 скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 20.05.2020.