Постанова 4856 № 240/11663/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11663/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Совгира Д. І. 19 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Совгири Д. І. суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (повний текст якого сладено у м.Житомир) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги, В С Т А Н О В И В : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просила визнати протиправними та скасувати повністю рішення від 25 червня 2018 року №0070975113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення від 24 квітня 2019 року №0057175114 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 липня 2019 року №Ф-4727-17 У, винесені Головним управлінням ДФС у Житомирській області. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З обставин справи встановлено, що 25 червня 2018 року відповідачем винесено рішення №0070975113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 19681,81 грн (у тому числі штраф - 8577,52 грн та пеня - 11104,29 грн) за період з 21 жовтня 2016 року до 31 травня 2018 року (а.с.16). 24 квітня 2019 року відповідачем винесено рішення №20057175114 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 19983,39 грн (у тому числі штраф 6994,28 грн та пеня - 12989,11 грн) за період з 21 вересня 2017 року до 6 березня 2019 року (а.с.17). Крім того, відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 39076,48 грн від 8 липня 2019 року №Ф-4727-17 У (а.с.18). Штрафні санкції і пеня за спірними рішеннями відповідачем нараховано за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного внеску за найманих працівників. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та вважає такі дії відповідача протиправними, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі враховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані спланувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, врахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Згідно з Розділом VII наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне врахування від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Відповідно до пункту 8 Розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно із законом. Згідно з пунктом 11 статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону №2464-VІ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 11 статті 25 Закону №2464-VІ. Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України №449 від 20 квітня 2015 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за №508/26953) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Згідно з пунктом 4 Розділу VI вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відповідно до пункту 5 Розділу VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. З вищенаведеного випливає, що вимога про сплату боргу з штрафних санкцій і пені є документом, похідним від рішень, згідно яких ці штрафи і пені нараховані платнику єдиного внеску в інтегрованій картці. Позивач була платником єдиного внеску за себе та зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на бюджетний рахунок 37199204010625, МФО 811039, код ЄДРПОУ отримувача 39904577, код платежу 707104000000 . Позивач також була платником єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати найманих працівників та зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на бюджетний рахунок 37199201010625, МФО 811039, код ЄДРПОУ отримувача 39904577, код платежу 707101000000 . Через сплату єдиного внеску за найманих працівників на помилковий бюджетний рахунок в інтегрованій картці платника єдиного внеску за кодом платежу 707104000000 виникла переплата, тоді як в інтегрованій картці за кодом платежу 707101000000 виникла недоїмка в цих самих сумах. Наявність недоїмки з єдиного внеску в інтегрованій картці за кодом платежу 707101000000 яка виникла через помилкове зазначення позивачем в платіжних дорученнях іншого бюджетного рахунку для сплати єдиного внеску, зумовила прийняття відповідачем спірних рішень про нарахування штрафів і пені, проте усі суми єдиного внеску згідно поданих у податкову службу звітів були сплачені вчасно і в повному обсязі (а.с.19-78). Обставини про сплату коштів з єдиного внеску на помилковий рахунок з 2016 року, стали відомі позивачу під час припинення підприємницької діяльності позивача. У лютому 2019 року позивач звернулась до Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області із заявою, в якій просила помилково сплачені кошти перевести з бюджетного рахунку № 37199204010625 на бюджетний рахунок № 37199201010625 . Відповідачем задоволено заяву позивача від 6 березня 2019 року і кошти згідно вищенаведених платіжних доручень та квитанцій на загальну суму 35560,05 грн були зараховані в інтегрованій картці за кодом платежу 7101000000 . Однак, штрафні санкції і пеня за спірними рішеннями були нараховані відповідачем в інтегрованій картці, через що виникла недоїмка (борг) по їх сплаті, що стало підставою для складання відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 липня 2019 року №Ф-4727-17 У на суму 39076,48 грн (у тому числі штраф 14983,08 грн та пеня - 24093,40 грн) (а.с.18). Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми бору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначені нормами Закону №2464-VІ строки, а відтак і для застосування на підставі пункту 11 статті 25 Закону №2464-VІ штрафних (фінансових) санкцій. Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначействі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Тобто, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок. Правовий аналіз наведених вище норм Бюджетного кодексу України та Положення №122 дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова. Варто відмітити, що єдиний внесок належить до загальнодержавних податків та надходить до державного бюджету України. Окрім цього, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону №2464-VI строк. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частинами 10 та 11 статті 25 Закону №2464-VI. Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 7 лютого 2019 року у справі №820/3561/16, від 25 березня 2019 року ц справі №823/567/17, від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17. Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 червня 2018 року №0070975113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 квітня 2019 року №0057175114 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимога Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 8 липня 2019 року №Ф-4727-17 У, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Совгира Д. І. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.