Постанова 4854 № 540/1378/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1378/19 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. представника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Бондар І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги, - В С Т А Н О В И В: 09.07.2019 року, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення № 0011241304 від 30.10.2018 року про донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5148 грн. за основним платежем та 3159 грн. - за штрафними санкціями; - податкове повідомлення-рішення № 0011251304 від 30.10.2018 року про застосування штрафу за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн.; - податкове повідомлення-рішення №0011231304 від 30.10.2018 року про донарахування грошового зобов`язання з військового збору в сумі 429 грн. за основним платежем та 263,25 грн. за штрафними санкціями; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.10.2018 року №Ф-0001281304 про сплату недоїмки з єдиного внеску у сумі 9012,66 грн.; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органами доходів і зборівсвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.10.2018 року №0003081304 про застосування штрафних санкцій в сумі 4422,92 грн.; - рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 30.10.2018 року №0003091304 у розмірі 1020,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що обов`язок з нарахування та виплати заробітної плати, сплаті податків з отриманого найманими працівниками доходу несе виключно роботодавець, в той час як в своїй господарській діяльності працю найманих робітників на умовах трудових відносин позивач не використовує та не використовувала. Громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не були найманими робітниками позивача, тому у вказаний період, з січня 2018 р. по 30.06.2018 року, заробітна плата зазначеним особам позивачем не нараховувалася та не виплачувалася. Висновки, викладені в акті фактичної перевірки, не відповідають обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відсутність будь-яких доказів того, що позивач був роботодавцем зазначених громадян, спростовує правомірність оскаржуваних рішень контролюючого органу. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані прийняті 30.10.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі податкові повідомлення-рішення №0011241304, №0011251304, №0011231304, вимога №Ф-0001281304, рішення №0003081304, №0003091304. Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у позивача та громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудових правовідносин, оскільки реалізація договорів аутстаффінгу має супроводжуватися обов`язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг. Проте надані позивачем до суду акти приймання послуг з контрагентом ТОВ «Аутсаффер», є формальною констатацією факту прийому послуг, оскільки не містять необхідних показників, в той час як громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали трудових відносин з контрагентом ТОВ «Аутсаффер», а згідно записів у трудових книжках були працівниками нерезидента України компанії «Маринекс LTD». Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою апеляційного суду від 12.03.2020 року апелянт відповідач Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі був замінений на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явився у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те. що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем, здійснює свою підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі напоями в спеціалізованих магазинах. Працівниками Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №1030 від 02.10.2018 року, направлень від 03.10.2018 року №627, №628, №629 проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання використання праці найманих осіб та належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та внесків до бюджету (а.с. 31, 34). До початку проведення фактичної перевірки пред`явлено та надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 службові посвідчення, наказ «Про проведення фактичної перевірки магазину за адресою АДРЕСА_2 » від 02.10.2018 №1030 та направлення на фактичну перевірку від 03.10.2018 року №627, №628, №629, що підтверджено підписом позивача у направленнях від 03.10.2018 року №627, №628, №629. Посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки. За результатами фактичної перевірки складений акт від 04.10.2018 року № 580/21-22-13- 06/ НОМЕР_1 (а.с. 35-37), в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 : - ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413 - не укладення трудового договору з найманими працівниками та неповідомлення про прийняття працівників на роботу; -пп. 1, 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; -пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп..163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - не утримання податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати на загальну суму 5148 грн.; -пп.162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп..164.2.2 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.16-1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України - заниження суми військового збору на загальну суму 429 грн.; -п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України - подання не у повному обсязі за І та II квартали 2018 року Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ). Відповідно до змісту акту фактичної перевірки громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали пояснення щодо працевлаштування в магазині позивача - « ОСОБА_4 » в період з 05.01.2018 року по 30.06.2018 року та отримання заробітної плати ОСОБА_2 в сумі 15600 грн., ОСОБА_3 в сумі 13000 грн. також в акті фактичної перевірки зазначено, що повідомлення про прийнятих працівників, податковий розрахунок форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ за вказаний період не подавались, ЄСВ з найманих працівників, ПДФО та військовий збір не утримувались та до бюджету не сплачувались. За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що позивач використовувала працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, при цьому позивач має обов`язок, як податковий агент, своєчасно та повно нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на корить платника податку та оподатковується до/або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Також в акті фактичної перевірки зазначено, що позивач ознайомлена з актом, від надання заперечень та пояснень відмовилась, та відмовилась від підписання матеріалів перевірки, про що складений акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 04.10.2018 року №2404/21-22-13-06 (а.с. 40). Матеріали перевірки були направлені на адресу позивача з рекомендованим повідомленням про вручення та отримані позивачем 15.10.2018 р. (а.с. 41). За результатами перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі 30.10.2018 року були прийняті такі рішення: - податкове повідомлення-рішення №0011241304 про донарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5148 грн. та застосування штрафу в сумі 3159 грн. (а.с. 46, 47); - податкове повідомлення-рішення № 0011251304 про застосування штрафу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 гривен за неподання звітності (а.с. 44, 45); - податкове повідомлення-рішення № 0011231304 про донарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 429 грн. та застосування штрафу в сумі 263 грн. 25 коп. (а.с. 42, 43); - вимога № Ф-0001281304 від 30.10.2018 року про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9012 гривень 66 коп. (а.с. 48); - рішення № 0003081304 від 30.10.2018 року про застосування штрафних санкцій по ЄСВ в сумі 4422 грн. 92 коп. (а.с. 49); - рішення № 0003091304 від 30.10.2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1020 грн. за неподання звітності по ЄСВ за січень-червень 2018 року за найманих працівників (а.с. 50). Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п.п 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з пунктами 80.2.7, п. 80.2, п. 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, в тому числі у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Відповідно до п.119.2. ст.119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Згідно з п. 127.1. ст.127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно із п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до п.171.1 ст. 171 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. За правилами п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу для податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору бюджету здійснюються за ставкою 1,5 % у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). Статтею 4 Закону № 2464 визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст. 7 Закону № 2464 - база нарахування єдиного внеску. Тобто ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати. Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, (та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Суд першої інстанції вірно зазначив, що термін «аутстаффінг» законодавчо не закріплений. Однак, відповідно до підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін. За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що за договором аутстаффінгу компанія аутстаффер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк, тобто передбачається передача фахівців, а не кінцевого результату. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов`язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюються аутстаффером. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не спростований доводами апеляційної скарги, про те, що позивач не використовувала у своїй господарській діяльності працю найманих робітників на умовах трудових відносин громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки даний факт не підтверджений належними доказами. Відсутні документи про виплату заробітної плати цим особам саме позивачем. Відсутні будь-які докази того, що позивач виступала роботодавцем відносно зазначених осіб. Оскаржувані рішення контролюючого органу базуються лише на твердженні громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про те, що вони працювали в магазині, в якому позивач здійснює свою господарську діяльність. В свою чергу, суд звертає увагу на те, що у витязі із трудових книжок громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в періоді 01.11.2011 року по 30.06.2018 року та з 01.02.2017 року по 01.05.2018 року відповідно, зазначені особи працювали в ТОВ «Маринекс ЛТД». Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були надані позивачу у розпорядження за договором аутстаффінгу від 01.01.2018 року, укладеному між позивачем та посередником працевлаштування ТОВ «Аутстаффер» (а.с. 70-77), заробітну плату позивач не виплачував, а сплачував послуги з аутстаффінгу юридичній особі ТОВ «Аутстаффер», що підтверджено копіями актів прийому-передачі послуг, які складались щомісячно, та квитанціями до прибуткових касових ордерів, що підтверджують здійснення оплати за договором (а.с. 78-95). Також, відповідно до п.п. 2.1.3, 2.1.4 договору аутстаффінгу від 01.01.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Аутстаффер» обов`язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно ТОВ «Аутстаффер» (виконавець). Отже, й податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів є ТОВ «Аутстаффер». В той час, як обов`язком позивача є лише своєчасний прийом наданих виконавцем працівників, забезпечення їх роботою (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору) та оплата наданих виконавцем послуг з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору). Апеляційний суд зазначає, що позивач виконав свої обов`язки, за зазначеним договором аутстаффінгу, в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи. Апелянт, не взявши до уваги умов зазначеного договору, самостійно дійшов висновку, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є працівниками позивача, що в подальшому й стало підставою для прийняття оскаржених рішень. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 2-12, 71-77, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 540/1378/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 20.05.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.