Постанова 4852 № 160/12546/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12546/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чабаненко Анни Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач), в якому просив суд: - рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2019 року № 434/03.25-17 щодо відмови зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету та щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років - визнати протиправним та скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі заяви про призначення пенсії від 30.09.2019 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VIІ. В обґрунтування позовної заяви, зокрема зазначено про те, що після досягнення необхідного віку Позивач 30.09.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VIІ, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17.11.2019 року № 434/03.25-17 щодо відмови зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету та щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років. Таке рішення Позивач вважає протиправним, з огляду на те, що строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету безпідставно не зараховано до вислуги років, що надає право на пенсію. Посилається на приписи ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за яким до вислуги років, що дає право на пенсію зараховується, зокрема військова служба. З огляду на викладені обставини Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №160/12546/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету за період з 01.09.1996 р. по 14.12.1997 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 72-74). Представник Позивача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 80-88). В апеляційній скарзі представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги, зокрема мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що період навчання Позивача на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету з 01.09.1996 по 02.08.1998 прирівнюється до проходження військової служби, складає 1 рік 11 місяців 2 дні, які в повному обсязі підлягають зарахуванню до його загального стажу за вислугу років, що в сукупності з іншим стажем Позивача надає йому право на призначення пенсії за вислугою років в порядку ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач, який належним чином отримав копію апеляційної скарги Позивача та повістку-повідомлення про розгляд даної справи в порядку письмового провадження, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 вересня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 51). Копія трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 19-24), наявна в матеріалах справи, містить наступні відомості про роботу останнього: - з 01.09.1994 року по 30.06.1999 року навчання в Дніпропетровському державному університеті; - з 01.07.1999 року по 23.11.1999 обіймав посаду юрисконсульта; - з 23.11.1999 року призначений стажистом на посаду слідчого прокуратури Червоногвардійського району м. Дніпропетровська; - з 30.03.2000 року призначений слідчим прокуратури Червоногвардійського району м. Дніпропетровська; - з 19.07.2001 року призначений на посаду старшого слідчого прокуратури Червоногвардійського району м. Дніпропетровська; - з 17.06.2008 року призначений слідчим Дніпропетровської транспортної прокуратури; - з 24.06.2009 року призначений заступником прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська; - з 26.02.2010 року призначений прокурором Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області; - 25.02.2015 року звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень; - з 27.02.2015 року призначений прокурором відділу організації участі у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Дніпропетровської області; - з 09.04.2015 року призначений прокурором Баглійського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області; - з 15.12.2015 року призначений прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури та начальником Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури; - 02.02.2017 року звільнений з посади та з органів прокуратури Дніпропетровської області в порядку переведення до органів прокуратури Запорізької області; - з 03.02.2017 року призначений на посаду заступника начальника управління нагляду у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області; - з 01.04.2019 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису прокуратури області призначений на посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області; - 16.07.2019 року звільнений із займаної посади в порядку переведення до органів прокуратури Дніпропетровської області; - з 17.07.2019 року призначений прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури. Згідно з довідкою прокуратури Дніпропетровської області від 01.10.2019 року Позивач дійсно працює в органах прокуратури з 23.11.1999 року, а на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури з 17.07.2019 року (а.с. 41). Відповідно до архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (до 25 червня 2008 року Дніпропетровський державний університет) від 29.11.2019 року ОСОБА_1 з 01.09.1996 року почав вивчати військову підготовку на військовій кафедрі Дніпропетровського державного університету та у період з 20.07.1998 року по 02.08.1998 року на базі кафедри військової підготовки Дніпропетровського державного університету було проведено навчальні збори і випускні іспити. Крім того, зазначено про те, що наказом Міністерства оборони України від 27.04.1999 року №178 Позивачу, як випускнику вищого навчального закладу України, який пройшов курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу в Дніпропетровському національному університеті і склав встановлені іспити, присвоєно по запасу звання «Лейтенант» (а.с. 33-34). За результатами розгляду заяви Позивача від 30 вересня 2019 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» Відповідач направив останньому лист від 17.11.2019 року №434/03.26-17, в якому вказав про те, що згідно наданих документів стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 22 роки 6 місяців 8 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 20 років 1 місяць 8 днів, що не достатньо для призначення пенсії на дату звернення, оскільки відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1697-VII від 14.10.2014) вислуга років має становити 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Крім того, Відповідач зазначив і про те, що оскільки навчання на кафедрі військової підготовки проходило в період навчання в Дніпропетровському державному університеті на історичному факультеті, що не є строковою військовою службою, вищезазначений період не може бути зарахований до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» (а.с.17-18). Правомірність відмови Відповідача у зарахуванні до загального стажу Позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», періоду проходження останнім військової служби на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету (з 01.09.1996 року по 02.08.1998 року) та, як наслідок, відмови у призначенні Позивачу пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» є предметом судового розгляду у даній справі. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що навчання в Дніпропетровському державному університеті, зокрема в період з 15.12.1997 року не може бути прирівняно до проходження військової служби, оскільки Дніпропетровський державний університет у даний період до відповідного переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти не входив. Зазначене, на думку суду першої інстанції свідчить про те, що лише період з 01.09.1996 р. по 14.12.1997 р. (навчання на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету), прирівнюється до військової служби, а тому підлягає зарахуванню до вислуги років (загальної) у порядку статті 86 Закону України «Про прокуратуру», що у свою чергу, свідчить про правомірність відмови Відповідача у призначенні пенсії Позивачу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У пункті 5 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ визначено, що гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора. Частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років місяців. З матеріалів справи встановлено, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 30 вересня 2019 року, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що Позивач на день звернення до органів ПФУ для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років повинен мати вислуги років не менше 24 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Згідно з ч. 8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII визначено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. З аналізу вищевикладеного, прокурори набувають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, але за наявності на день звернення до органів ПФУ у період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року: 1) вислуги років не менше 24 років; 2) у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. До вказаної загальної вислуги років (24 роки), яка надає право на пенсію згідно з ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, зараховується, серед іншого, військова служба шляхом зарахування відповідного періоду в повному обсязі. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що на відмінну від ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, якою передбачалася можливість зарахування до вислуги років лише строкової військової служби, ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII визначає те, що до вислуги років зараховується військова служба. Як зазначалось вище, Позивач у період з 01.09.1996 року по 02.08.1998 року (1 рік 11 місяців 2 дні) проходив військову підготовку на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету, що з урахуванням положень частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, прирівнюється до проходження військової служби. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість віднесення періоду проходження Позивачем військової підготовки на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету з 15.12.1997 року по 02.08.1998 року, оскільки Дніпропетровський державний університет у вказаний період не був включений до переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, з огляду на таке. Відповідно до Примітки в Переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року №1410, до переліку ВВНЗ належать також військові навчальні підрозділи цивільних вищих навчальних закладів, у яких здійснюється військова підготовка офіцерів запасу. Перелік зазначених вищих навчальних закладів визначено постановами Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. №490 (490-92-п) та від 25 липня 1995 р. №548 (548-95-п). Згідно з Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 1995 р. №548 до Переліку вищих навчальних закладів, в яких здійснюється військова підготовка студентів віднесено, у тому числі Дніпропетровський державний університет. Таким чином, Дніпропетровський державний університет, протягом усього періоду проходження в ньому Позивачем військової підготовки на кафедрі військової підготовки, перебував у переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, що свідчить про наявність правових підстав для віднесення періоду проходження Позивачем військової підготовки з 01.09.1996 року по 02.08.1998 року до проходження останнім військової служби. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, з урахуванням періоду проходження Позивачем військової служби з 01.09.1996 року по 02.08.1998 року, загальний стаж останнього на день звернення до Відповідача становить 24 роки 5 місяців 10 днів, що відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ дає ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років та свідчить про протиправність відмови Відповідача у її призначенні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову підлягає скасуванню. Частиною 6 статті 139 КАС України встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок, зокрема: за подання позовної заяви в сумі 768,40 грн. та за подання апеляційної скарги 1152,60 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чабаненко Анни Леонідівни задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №160/12546/19 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2019 року № 434/03.25-17 щодо відмови зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, строк навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету та щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугою років, строк проходження військової підготовки ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки Дніпропетровського державного університету у період з 01.09.1996 року по 02.08.1998 року як проходження військової служби. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі заяви про призначення пенсії від 30.09.2019 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIІ. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов