Постанова 4852 № 336/8121/19(2-а/336/32/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 336/8121/19(2-а/336/32/2020) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 березня 2020 року (суддя Зарютін П.В.) в адміністративній справі №336/8121/19(2-а/336/32/2020) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лісного Андрія Геннадійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №684730, винесену інспектора роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Полтавській області молодшим лейтенантом поліції Лісним Андрієм Геннадійовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 12.12.2019 - закрити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що належні та достатні докази порушення позивачем чинного законодавства відсутні. В силу частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2019 відповідачем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №684730, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень. Згідно з оскаржуваною постановою, 12.12.2019 об 11-20 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом у складі тягача МАН TGX 28.540, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3, номерний знак НОМЕР_2 , на автомобільній дорозі М-03, на 311 км, допустив порушення п.22.5 ПДР, а саме: перевозив великогабаритний вантаж згідно з дозволом №13128901-1654 НГ, дійсним з 29.11.2019 по 12.01.2020, без супроводження автомобілем прикриття, що вказані у дозволі. Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Згідно зі статтею 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до штрафу слугувало те, що позивач перевозив вантаж, який перевищує нормативно встановлені параметри (габарити) без супроводу. Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (Правила № 30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Відповідно до п. 7 вказаних Правил, дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці. Матеріалами справи підтверджено наявність на тягач МАН TGX 28.540, номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки TAD CLASSIC 40-3, номерний знак НОМЕР_2 дозволу № 13128901-1654 НГ від 28.11.2019 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні із зазначенням маршрутів. У дозволі зазначені параметри транспортних засобів: довжиною 22 м, шириною 3,75 м, висотою 4,49 м, загальною вагою 44 т, навантаження на найбільш навантажену вісь 12т., вантаж виступає за задній габарит ТЗ 3,00 м. у пункті другому вказаного дозволу зазначений ТЗ виділений для супроводження. Строк дії вказаного дозволу з 29.11.2019 по 12.01.2020. Отже, вказаний дозвіл не є одноразовий, а виданий на певний період, що не перевищує три місяці, а отже не може бути беззаперечним доказом перевезення вантажу позивачем, що перевищує нормативні габарити, що потребує супроводу автомобілем прикриття, в день складання постанови відповідачем. Відповідно до пункту 27 Правил № 30 супровід автомобілем прикриття обов`язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 чи довжина 24 метри. Таким чином, відповідач встановлюючи перевищення нормативних габаритів, що потребує наявність спеціального дозволу та обов`язкового супроводу автомобілем прикриття, на думку колегії суддів повинен був навести у оскарженому рішенні результати вимірювання габаритів ТЗ та надати такі докази. Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю. Однак, факт перевищення нормативних габаритів ТЗ, що потребувало б обов`язкового супроводу автомобілем прикриття, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, відповідно й підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 22.5 ПДР відсутні. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що постанова серії ДПО18 №684730 від 12.12.2019 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 . Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової про відмову задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 березня 2020 року в адміністративній справі №336/8121/19(2-а/336/32/2020) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лісного Андрія Геннадійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та ухвалити нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №684730, винесену інспектора роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Полтавській області молодшим лейтенантом поліції Лісним Андрієм Геннадійовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 12.12.2019 - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 20 травня 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш