Постанова 4851 № 953/204/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 р.Справа № 953/204/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Губська Я.В., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/204/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Коротенка Олександра Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1887957 від 21.12.2019 року, закрити провадження по справі. Як на підставу позову посилався на те, що 21.12.2019 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.122 КУпАП. Вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Коротенка Олександра Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що запинка автомобіля, яким він керував була вимушена, оскільки проїзд був заблокований автомобілем dewoo lanos 600-240 НІ. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.12.2019 інспектором роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Коротенком О.О. було прийнято постанову ЕАК №1887957 про накладення адміністративного стягнення на позивача по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.122 КпАП України. (а.с. 4а) Згідно з оскаржуваною постановою до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. з зазначенням, що позивач о 14 год.20 хв. 21.12.2019 керуючи транспортним засобом HYUNDAY ACCENT НОМЕР_1 здійснив зупинку свого тз так, що суттєво перешкоджав руху іншого водія, який керував автомобілем dewoo lanos днз НОМЕР_2 , чим порушив п.15.9 ПДР. Не погодившись із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача по вчиненню правопорушення мали місце та мають склад правопорушення. Колегія суді не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. (ст. 10, 11 КУпАП). Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 15.9 Правил дорожнього руху визначені випадки, за яких зупинка забороняється. Частиною 3 ст.122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Як встановлено із оскаржуваної постанови, що відносно позивача застосовано адміністративне стягнення за те, що позивач керуючи транспортним засобом HYUNDAY ACCENT днз НОМЕР_1 здійснив зупинку свого авто так, що суттєво перешкоджав руху іншого водія, який керував автомобілем DEWOO LANOS днз НОМЕР_2 . Разом з тим, сам позивач зазначає, що зупинка його автомобіля була вимушеною, оскільки проїзд перешкоджав інший автомобіль DEWOO LANOS днз НОМЕР_2, який перебував без водія. Згідно з письмовими поясненнями водія DEWOO LANOS днз НОМЕР_2 , останнім першим було здійснено зупинку автомобіля, а вже потім почав під`їжджати автомобіль, яким керував позивач (а.с.18). Крім того, відносно водія DEWOO LANOS днз НОМЕР_2 також було застосовано адміністративне стягнення (а.с.17). Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Так, як визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Надані відповідачем на вимогу суду першої інстанції матеріалами про адміністративне правопорушення, складені 21.12.2019 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , містять письмові пояснення зазначених осіб та копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , з яких не можливо встановити наявність чи відсутність порушення ПДР України. Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, об`єктивна сторона якого викладена в оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, пояснень свідків, фото- чи відео матеріалів тощо, відповідачем до суду не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі обставини, встановлені судом, у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Водночас, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. З огляду на ненадання відповідачем належних доказів вчинення позивачем такого правопорушення суд позбавлений можливості оцінити порушення позивачем правил зупинки з урахуванням пояснень ОСОБА_1 . Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Однак, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, відповідачем не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова серії ЕАК №1887957 від 21.12.2019 року підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2020 року по справі № 953/204/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову інспектора роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Коротенка Олександра Олеговича про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК №1887957 від 21.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення - закрити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич