Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9176/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2020 р. Справа№ 910/9176/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Калатай Н.Ф. суддів: Ткаченка Б.О. Алданової С.О. при секретарі Рибчич А. В. За участю представників: від позивача: не з`явились від відповідача: Булгаков С.В. - представник розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020, повний текст якої складений 03.02.2020, про закриття провадження у справі № 910/9176/19 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради до Національного банку України про стягнення 53 644,59 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 53 644,59 грн., отриманих відповідачем з Державного бюджету України в якості компенсації виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним у 2014 році на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020, повний текст якої складений 03.02.2020, у справі № 910/9176/19 закрите провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим і відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Не погоджуючись з ухвалою, 14.02.2020 Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19 та направити справу № 910/9176/19 до суду першої інстанції для продовження розгляду. У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оспорювана ухвала є безпідставною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки спір сторін носить приватно-правовий характер і його слід розглядати в порядку господарського судочинства. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 справа № 910/9176/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Ткаченко Б.О. При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником не додано доказів сплати судового збору, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. 30.03.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов супровідний лист, до якого додано платіжне доручення № 587 від 24.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. на лікарняному з 06.04.2020 по 10.04.2020 вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи залишення апеляційної скарги без руху у передбачені законодавством строки не виявилось можливим. Ухвалою від 13.04.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Ткаченко Б.О.: - Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19; - відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19; - встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.05.2020; - справу № 910/9176/19 призначено до розгляду на 20.05.2020 о 12:20; - сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2); - зупинено дію оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19; - доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; - звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи № 910/9176/19 за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідних клопотань. 29.04.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням публічно-правовий характер спірних правовідносин, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оспорювану ухвалу - без змін. Станом на 20.05.2020 до суду інших відзивів, клопотань та інших заперечень не надходило. Позивач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження. Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 53 644,59 грн., отриманих відповідачем з Державного бюджету України в якості компенсації виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним у 2014 році на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020, повний текст якої складений 03.02.2020, у справі № 910/9176/19 закрите провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, не є господарськими правовідносинами, та склалися в діяльності сторін як розпорядників бюджетних коштів, а відтак, спір у цій справі є публічно-правовим та віднесений до юрисдикції адміністративних судів. Із зазначеною позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є спеціальний суб`єктний склад та виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 дійшла висновку, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Статтею 46 КАС України встановлено, що: - сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1); - позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (ч. 2); - позивачем в адміністративній справі щодо спорів, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу можуть бути лише претенденти та/або учасники такого конкурсу (ч. 3); - відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4); - громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (ч. 5). Відповідачем у цій справі є Національний банк України, проте у спірних правовідносинах він не виступає як орган владних повноважень, а фактично є юридичною особою - роботодавцем, у той час як коло випадків, коли суб`єкт владних повноважень, до яких відноситься позивач, може звернутися до суду з позовом до юридичної особи, яка не є суб`єктами владних повноважень, є обмеженим. Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Враховуючи вищевикладене, зазначений спір, на думку колегії суддів, має розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому посилання суду першої інстанції на те, що правова позиція щодо того, що спір сторін має розглядатися в порядку адміністративного судочинства викладена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.12.2019 у справі № 464/7670/16-а, від 26.09.2019 у справі № 821/244/16, від 13.06.2019 у справі № 810/1799/16, оскільки правовідносини у вказаних справах не подібні правовідносинам у цій справі - № 910/9176/19. У суду першої інстанції в цьому випадку були відсутні правові підстави для закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва. За таких обставин, правові підстави для поновлення дії вкаханої увхвали відсутні. Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради підлягає задоволенню. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України). Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/9176/19 скасувати.

3. Передати справу № 910/9176/19 на розгляд Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9176/19. Повний текст постанови складено: 20.05.2020 Головуючий суддя Н.Ф. Калатай Судді Б.О. Ткаченко С.О. Алданова