LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд761/3776/19

від 18.05.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Київ справа № 761/3776/19 провадження №22-ц/824/3884/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача Гордієнко В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року /суддя Волошин В.О./ у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості у розмірі 97863,36 грн, а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1921,0 грн. Заочним рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 4766 грн. 93 коп.; судовий збір в розмірі 1921,0 грн. В інших позовних вимогах відмовлено. /а.с. 111-117/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в частині відмови у стягнення відсотків за користування кредитом скасувати, задовольнивши ці позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції помилково здійснено врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 за відсутності заперечень проти позову з боку відповідача. У даній справі договір відповідачем не оспорювався, не визнавався недійсним, що свідчить про згоду відповідача з усіма його умовами, що було засвідчено особистим підписом позичальника щодо згоди з умовами та правилами надання банківських послуг. Укладений договір є публічним договором приєднання, відсутність підпису позичальника на тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки підписавши заяву про приєднання та надання банківських послуг, позичальник висловлює свою згоду на запропоновані банком умови. Вказувала на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків, оскільки кредитний договір є оплатним договором, надання безпроцентних кредитів заборонено відповідно до закону, проігноровано також і те, що кредит надається за рахунок залучених грошових коштів, відмова у стягненні яких несе фінансову загрозу для банківської системи. Посилалась також на Кодекс європейського договірного права, який передбачає отримання відсотків за користування кредитними коштами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 28 грудня 2012 р., на підставі заяви відповідачки, між сторонами було укладено договір № б/н (шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у позивача, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації). /а.с. 6/ Згідно довідки, поданої стороною позивача /а.с. 53/ відповідачці було змінено кредитний ліміт: - 16 квітня 2013 р. - 5000,0 грн.; - 02 серпня 2013 р. - 8000,0 грн.; - 20 червня 2014 р. - 5700,0 грн.; - 01 грудня 2014 р. - 1455,87 грн.; - 31 грудня 2014 р. - 5330,0 грн.; - 26 березня 2015 р. - 4770,0 грн. Відповідно до довідки, поданої стороною позивача до суду /а.с. 52/, на виконання зазначеного вище кредитного договору, банком була надана позичальниці наступна банківська картка: № НОМЕР_1 з терміном дії до грудня 2015 р. Згідно з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, станом на 30 вересня 2018 р., відповідачка має заборгованість за кредитом - 4766,93 грн., заборгованість за відсотками - 83860,08 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4100,0 грн.; зі сплати штрафу (фіксована частина) - 500,0 грн.; штрафу (процентна складова) - 4636,35 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість за кредитним договором в розмірі 4766 грн. 93 коп., суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 526 ЦК України якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; ч. 1 ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України); ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору; ст. 1056-1 ЦК України про те, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальниці від 28 грудня 2012р. процентна ставка не зазначена. /а.с. 6/ Більше того, у відповідності до заяви, позичальником оформлено зарплатний пакет, а не картку «Універсальна», витяг з тарифів якої долучено до справи. Що саме входить у зарплатний пакет та які картки були видані позичальнику у відповідності до заяви, позивачем не вказано. Обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 грудня 2012 р., позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019р. по справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у позивача, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 4766,93 грн., при цьому судом враховано, що відповідачкою ці кошти були фактично отримані та використані в добровільному порядку, та позивачу не повернуті. Доводи апеляційної скарги, щодо платності кредиту та посилання на Кодекс європейського договірного права, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки документ не ратифікований Україною. Вимоги щодо платності кредиту у взаємозв`язку з тим, що суд не приймає як доказ тарифи у відповідності до яких зазначено проценту ставку висновків суду не спростовують. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року - залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»