Постанова 4820 № 672/188/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 672/188/20 Провадження № 22-ц/4820/946/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А.М., з участю представника ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №672/188/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2020 року (суддя Федорук І.М.) про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, яку обґрунтовував тим, що на підставі виконавчого листа №2-1010, виданого 04 січня 2011 року Городоцьким районним судом Хмельницької області, відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29 листопада 2010 року до досягнення ними повноліття. При відкритті виконавчого провадження державний виконавець не пересвідчився у відповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому листі відсутні дані про найменування стягувача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код. Вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог закону. Тому, заявник просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції від 26 січня 2011 року про відкриття виконавчого провадження №23934351, зобов`язати державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачеві. Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та задовольнити скаргу. Посилається на незаконність судового рішення. Суд не взяв до уваги те, що на час відкриття виконавчого провадження виконавчий лист не відповідав вимагам ст.ст. 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця підлягає скасуванню, а виконавчий лист поверненню стягувачеві. У відзиві Городоцький районний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. У засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою заступника начальника відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції Гика В.С. від 26 січня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1010, виданого 04 січня 2011 року Городоцьким районним судом, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29 листопада 2010 року до досягнення ними повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця суд першої інстанції мотивував необґрунтованістю вимог. Виконавчий лист містить недоліки, які носять формальний характер. Оскаржувана постанова державного виконавця винесена правомірно. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ч. 1 і ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (далі Закон). Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». На підставі п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо. За змістом п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону. В силу ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Надмірний формалізм у трактуванні національного законодавства, згідно з усталеною практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію (п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону). З урахуванням викладеного, в разі не зазначення у рішенні суду, виконавчому документі ідентифікаційного коду стягувача, яким є юридична особа, виконавець згідно зі ст. 5 Закону міг самостійно звернутися до відповідного державного органу із запитом про витребування відповідних відомостей. На підставі ст. 28 Закону у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення чи змісту документа. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про звернення державного виконавця до суду за роз`ясненням рішення суду чи його резолютивної частини у зв`язку з їх незрозумілістю чи нечіткістю, яка б ускладнювала можливість його виконання, у тому числі з підстави проблем з ідентифікацією сторін виконавчого провадження. Із наявної у матеріалах справи копії виконавчого листа №2-1010, виданого 04 січня 2011 року (а.с.4), слідує, що він оформлений шляхом внесення рукописного тексту до бланку виконавчого листа. Відомості про стягувача у виконавчому документі зазначені, проте у графі для внесення відомостей про місце роботи боржника. З урахуванням наведених норм законодавства, у державного виконавця не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження і повернення виконавчого документа без виконання. Скасування оскаржуваної постанови за наведених обставин становитиме прояв надмірного формалізму, який унеможливить виконання судового рішення, призведе до порушення прав дітей, на користь яких стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , порушуватиме гарантоване ст. 6 Конвенції право на справедливий суд, про що правильно зазначив суд першої інстанції. На підставі ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Установивши, що викладені в скарзі недоліки виконавчого документа містять формальний характер, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що постанова державного виконавця винесена з дотриманням вимог закону, а тому відсутні підстави для задоволення скарги. З огляду на викладене, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо неправомірних, всупереч вимог Конституції і законодавства України, дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильних висновків суду не спростовують і є аналогічними викладеним у скарзі. Ухвала суду постановлена відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П Корніюк І.В. П`єнта