Постанова 4811 № 463/7495/19

Справа № 463/7495/19 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 22-ц/811/4059/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Личаківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2019 року, виданого за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення, в с т а н о в и л а: 27 вересня 2019 року Личаківським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 у користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.09.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 11067 грн. 03 коп., інфляційних втрат в розмірі 776 грн. 03 коп. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 406 грн. 43 коп., а всього - 12249 грн. 49 коп., та судовий збір в розмірі 192 грн. 10 коп. 21.10.2019 року боржник ОСОБА_1 подала заяву про скасування судового наказу, однак, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2019 року заяву повернуто заявнику. 07.11.2019 року боржник ОСОБА_1 повторно подала заяву про скасування судового наказу. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2019 року заяву повернуто ОСОБА_1 без розгляду. Ухвалу суду оскаржила боржник ОСОБА_1 , просить зобов`язати Личаківський районний суд м.Львова взяти до розгляду її заяву про скасування судового наказу. Апелянт зазначає, що, звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, просила звільнити її від сплати судового збору за подання такої заяви, оскільки вона є людиною пенсійного віку, проте, ні пенсії, ні жодних інших доходів вона не отримує. Крім того, зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», норми якого є спеціальними, визначено, що за подання заяви про скасування судового наказу судовий збір не справляється. Крім того, вважає, що вона звільняється від сплати судового збору згідно із ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Звертає увагу, що з 2016 року у неї відключені батареї централізованого опалення і послугами Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» вона не користується. Згідно з розпорядженнями голови Львівського апеляційного суду від 18 та 31 березня, 23 квітня та 08 травня 2020 року, на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 22 травня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Однак, зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутність. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.05.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 18.05.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Частиною першою статті 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Вимоги до форми і змісту заяви про скасування судового наказу та строків її подання встановлені статтею 170 ЦПК України. Відповідно до частини п`ятої статті 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (ч.6 ст.170 ЦПК). Частиною другою статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Повертаючи заяву боржника про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що така заява є неналежно оформленою, оскільки в заяві не зазначено інформацію про стягувача (повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України), та до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, та клопотання про поновлення пропущеного строку, оскільки заява про скасування судового наказу подана боржником з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України. З матеріалів справи встановлено, що копію судового наказу разом із додатками до нього боржник ОСОБА_1 отримала 10 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення адресату поштового відправлення (а.с.17), а тому, подавши заяву про скасування судового наказу 07 листопада 2019 року, боржник пропустила строк для подачі такої заяви, встановлений частиною першою статті 170 ЦПК України, і клопотання про поновлення пропущеного строку до своєї заяви не долучила. Крім того, необхідно зазначити, що на момент подання боржником 07 листопада 2019 року заяви про скасування судового наказу, пункт 2 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким, судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу не справлявся, виключено на підставі Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VІІІ від 18.10.2018 року, який набрав чинності 21.04.2019 року та був введений в дію з 21.10.2019 року. Отже, починаючи з 21 жовтня 2019 року, діяла лише норма п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України про необхідність долучення боржником до заяви про скасування судового наказу документа про сплату судового збору за ставкою 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачено п.4-2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у чинній на момент подання боржником заяви редакції. Таким чином, ураховуючи наведені вище норми матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неналежне оформлення поданої боржником заяви про скасування судового наказу та наявність визначених процесуальним законом підстав для її повернення боржнику без розгляду. Доводи апелянта про звільнення її від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки вказана норма Закону стосується лише звільнення позивачів від сплати судового збору за подання позовної заяви у справах про захист прав споживачів, а не заяви боржника (споживача житлово-комунальних послуг) про скасування судового наказу. Таким чином, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було допущено порушення норм матеріального та/або процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 08 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 18 травня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.