Постанова 4856 № 120/3620/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3620/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції- Дмитришена Р. М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 19 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Совгири Д. І. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : До суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виразились у поверненні документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 , без прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Апелянт зазначив, що згідно з пунктом 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказує, що позивач не набув права на виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що Наказом УМВС України в Вінницькій області від 06.11.2015 №164 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ. В грудні 2007 року позивачем отримано травму хребта, у зв`язку із цим позивач знаходився на амбулаторному лікуванні. За фактом отримання травми складено акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 18.12.2007, акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 18.12.2007 та висновок службового розслідування по факту отримання травми від 18.12.2007. ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області" на засіданні від 21.12.2015 розглянула письмово заяву, направлення та документацію колишнього співробітника ОВС ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювань та придатності до військової служби на момент звільнення. Постановою № 22 військово-лікарської комісії встановлено, що травма отримана позивачем пов`язана з виконанням службових обов`язків, а захворювання пов`язанні з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказано, що позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13.04.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. 24.11.2016 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700 грн. 23.04.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії. В подальшому, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Вінницькій області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Ліквідаційною комісією УМВС України в Вінницькій області дані матеріали направлено до Міністерства внутрішніх справ. Листом за № 15/2-2884 від 23.07.2019 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з їх невідповідністю вимогам п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Листом за № 184/22-2019 від 06.08.2019 Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області повідомлено позивача про те, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги повернуто з МВС України як такі, що не відповідають вимогам п.4 Постанови № 850 від 21.10.2015. Разом із тим, Ліквідаційною комісією УМВС України в Вінницькій області повернуто подані матеріали позивачу, у зв`язку із відсутністю потреби. Відтак, позивач не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Проте, відповідного рішення відповідач не приймав, чим порушив пункт 9 Порядку №

850. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Згідно із пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 580-VIII набрав чинності 07.11.2015 року. Відповідно до абзаців 2 і 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015 року, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, регулювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі Порядок № 850). Пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. У пункті 3 Порядку № 850 зазначено окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Із врахуванням вищевказаних нормативних актів колегія суддів зазначає, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та №806/845/16, від 31 січня 2019 року у справі № 822/1883/18 та від 20 лютого 2019 року у справі № 822/1883/18. Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги тощо. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку № 850). Таким чином, відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її при значенні, є прийняття МВС України відповідного рішення. Як встановлено зі змісту листа Ліквідаційної комісії УМВС України № 184/22-2019 від 06.08.2018 року позивачу було повідомлено, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги повернуто з МВС України як такі, що не відповідають вимогам п.4 Постанови № 850 від 21.10.2015. Разом з тим, відповідачем повернуто подані матеріали позивачу, у зв`язку із відсутністю потреби. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта та наголошує, що за позивачем зберігається можливість та право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Правова позиція колегії суддів узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 361/7249/17 (провадження №К/9901/46601/18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Колегія суддів також звертає увагу, що апелянт всупереч пункту 9 Порядку № 850 не прийняв за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги рішення про призначення такої виплати або про відмову у її призначенні, а листом Ліквідаційною комісією УМВС України повернуто подані матеріали позивачу, у зв`язку із відсутністю потреби. Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключної компетенції Міністерства внутрішніх справ, а не Департаменту фінансово-облікової політики МВС України чи Ліквідаційної комісії УМВС України, на які покладено виключно процедурний обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду. На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог позивача та зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права. Обраний спосіб захисту порушеного права також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленими у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 3822/6069/15 (провадження № К/9901/12577/18). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Совгира Д. І. Матохнюк Д.Б.