Постанова 4854 № 420/28099/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28099/23 Головуючий в І інстанції: Самойлюк Г.П. Дата та місце ухвалення рішення: 28.12.2023 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: суддя-доповідач Шеметенко Л.П. судді Градовський Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву з додатками ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

850. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку № 850 прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» визначено постановою Кабінету Міністрів України № 850, якою передбачено, що дія затвердженого цією постановою Порядку не поширюється на осіб, які брали участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, що, на думку апелянта, свідчить про безпідставність позовних вимог. Також, апелянт посилається на Постанову КМУ №290 від 05.05.1994 року, якою затверджено Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, які загинули під час виконання обов`язків військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках. Скаржник звертає увагу, що відповідно до пункту 8 вказаного положення пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, а також членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, і надання їм пільг здійснюється в порядку, визначеному Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, апелянт, посилаючись на ст. 124 Конституції України, зазначає, що підстави для повторного розгляду питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 13.09.2022 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби, відсутні. Позивач надав до суду пояснення, в яких, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року залишити без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.09.2005 року звільнений з посади заступника начальника управління з ГБ управління ПТрК ВВ МВС України зі званням полковника міліції. Згідно свідоцтва про хворобу №92/4 від 27.07.2005 року Військово-лікарською комісією УМВС України в Одеській області за розпорядженням здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що: «…захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби.». Також, у вказаному свідоцтві про хворобу визначено, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. У постанові Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» від 07.09.2022 року № 573 (на час звільнення від 30.08.2005 року) зазначено, що захворювання ОСОБА_1 : «Так, пов`язані з участю в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби.». Довідкою МСЕК до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 226084 підтверджено, що позивачу безстроково встановлено II групу інвалідності з 13.09.2022 року. Захворювання пов`язані з участю у бойових діях при виконанні обов`язків військової служби. 10.07.2023 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок війни. На заяву позивача, Головне управління Національної поліції в Одеській області листом №14/1214 від 20.07.2023 року повідомило, що пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається допомога, подає документи за останнім місцем проходження служби. Враховуючи зазначене, ГУНП в Одеській області повернуло надані документи позивачу. ОСОБА_1 звернувся із заявою та пакетом документів до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок війни. На вказану заяву, Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України листом №С-23626/49-23238-2023 від 19.09.2023 року повідомив позивачу, що на дату звільнення зі служби останній мав спеціальне звання полковника міліції, а тому виплата одноразової грошової допомоги у випадку інвалідності працівників міліції була передбачена статтею 23 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07.11.2015 року. Крім того, у вказаному листі зазначено, що під час розгляду документів було встановлено про перебування позивача в складі миротворчого персоналу міжнародної поліції Тимчасової цивільної адміністрації в рамках місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія під час служби в органах внутрішніх справ у період з 21.12.2001 року по 24.06.2002 року. Також, Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України вказав, що пунктом 15 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію». Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Пунктом 2 Постанови №850 установлено, що дія затверджених цією постановою Порядку та умов не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. На підставі вищевикладеного, відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для розгляду питання при призначення одноразової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в бойових діях при виконання обов`язків військової служби та повернуто документи. Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України. Також, суд першої інстанції зазначив, що повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що перебування позивача у тривалому закордонному відрядженні на підставі наказів МВС України не є службою в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях, у зв`язку з чим спростував доводи відповідача, що пункт 2 Постанови №850 не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовані Законом України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року (далі - Закон №565-ХІІ). Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону № 565-XII держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Згідно п. 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 580-VIII набрав чинності 07.11.2015 року. Відповідно до абз.2, 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, регулювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (далі - Порядок № 850). Відповідно до п. 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про міліцію», обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмови в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та №806/845/16, від 31 січня 2019 року у справі № 822/1883/18 та від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18. Відповідно до положень п. 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з п. 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. Відповідно до п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Таким чином, відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її призначенні, є прийняття МВС відповідного рішення з мотивуванням. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №226084 від 13.09.2022 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Захворювання пов`язані з участю у бойових діях при виконанні обов`язків військової служби. Враховуючи п. 8 Порядку № 850, колегія суддів зазначає, що відповідач, після отримання від позивача заяви з відповідними додатками, протягом 15-ти днів повинен був направити таку заяву з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги. Однак, відповідач, посилаючись на відсутність правових підстав для розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, повернув вказані документи позивачу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, не передбачено Порядком № 850, у зв`язку з чим повернення МВС України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить п.9 Порядку №850. Разом з тим, як на підставу для повернення заяви ОСОБА_1 , відповідач вказав, що під час служби в органах внутрішніх справ у період з 21.12.2001 року по 24.06.2002 року позивач перебував в складі миротворчого персоналу міжнародної поліції Тимчасової цивільної адміністрації в рамках місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія, в той час як пунктом 2 Постанови №850 установлено, що дія затверджених цією постановою Порядку та умов не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до наказу МВС України №562 о/с від 25.12.2001 року позивач знаходився у тривалому закордонному відрядженні у складі миротворчого персоналу з працівників органів внутрішніх справ України міжнародної поліції Тимчасової цивільної адміністрації в рамках Місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія, терміном шість місяців з 21.12.2001 року зі збереженням усіх видів грошового утримання і майнового забезпечення, без увільнення від попередньої посади та одночасно призначенням на посаду у миротворчому спецпідрозділі МВС України. Також, наказом МВС України №246 о/с від 29.06.2002 року визначено вважати ОСОБА_1 таким, що з 24.06.2002 року прибув з тривалого закордонного відрядження після виконання службових обов`язків у складі Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія. Тобто, у період з 21.12.2001 року по 24.06.2002 року ОСОБА_1 перебував у тривалому закордонному відрядженні, що спростовує посилання відповідача про те, що позивач проходив службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. Крім того, доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 проходив службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача у тривалому закордонному відрядженні на підставі вказаних наказів МВС України не є службою в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що при вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій МВС України щодо повернення без прийняття рішення заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та за результатами розгляду заяви відповідно до п. 9 Порядку № 850 прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на посилання положень пункту 8 Постанови КМУ №290 від 05.05.1994 року, якою затверджено Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, які загинули під час виконання обов`язків військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, оскільки як було вище зазначено, матеріалами справи не підтверджено перебування позивача у складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для повторного розгляду питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 13.09.2022 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби, виходячи з того, що відповідачем було допущено протиправні дії щодо повернення без прийняття рішення заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин та висновків суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 28.03.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька