Постанова 4852 № 214/3485/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2020 року м. Дніпросправа № 214/3485/19 (2-а/214/193/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Комар Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року (суддя Попов В.В.) у справі №214/3485/19 (2-а/214/193/19) за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03 травня 2019 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за наслідками проведення посадовими особами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області перевірки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700грн. Неправомірність оскаржуваної постанови позивач пов`язував з відсутністю у відповідача правових підстав для проведення заходу державного контролю через недотримання відповідачам вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: у зв`язку з не оприлюдненням на офіційному сайті відповідача уніфікованої форми акту з переліком питань; у зв`язку з неповідомленням позивача про проведення планової перевірки. Також позивач вказував на те, що висновки відповідача про порушення законодавства у сфері навколишнього середовища, зроблені без дослідження усіх обставин, які, за позицією позивача, свідчать про те, що останнім не проваджувалася господарська діяльність. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру проведення планового заходу державного контролю, за наслідками якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі висновки суд обґрунтував тим, що позивача не було повідомлено у визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» строки про проведення планової перевірки. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відносно висновків суду, які фактично стали підставою для задоволення позову, відповідач зазначає те, що у випадку незгоди з правомірністю підстав для проведення перевірки, позивач міг не допускати посадових осіб органу державного контролю до перевірки, а у разі допуску таких осіб до перевірки, дослідженню підлягає лише суть виявлених порушень, а не правомірність проведення самого заходу державного контролю. З цього приводу відповідач також зазначає те, що на адресу підприємства, керівником якого є позивач, своєчасно направлялося повідомлення про проведення планового заходу державного контролю. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 14 березня 2019 року по 20 березня 2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «ІМТ ПЛЮС», за результатами якої складено акт №185/4-8/19 від 20.03.2019р. В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення підприємством Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Водного кодексу України, Закону України «Про відходи», а саме: підприємством порушено порядок здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу; порушено правила охорони водних ресурсів; порушено правила водокористування; порушено вимоги щодо поводження з відходами; порушено правила ведення обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; відмовлено у наданні екологічної інформації. За наслідками перевірки інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області відносно позивача 24 квітня 2019 року було складено протоколи про адміністративне правопорушення №№ 06725, 06799, 06729, 06728, 06726, 06724. За результатами розгляду вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення, 03.05.2019 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Остапенко А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої директора ПП «ІМТ ПЛЮС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 78, ч. 2 ст. 59, ст.ст. 60, 82, 82-1, 91-4 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками розгляду справи. суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке. Відносно висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури проведення заходу державного контролю та аргументів відповідача щодо можливості допуску чи не допуску посадових осіб органу державного контролю до перевірки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що правомірним рішенням органу державним контролю є рішення, яке прийнято повноважним суб`єктом у межах наданих повноважень, у спосіб та на підставі, визначених законом. Тобто, під час здійснення судового контролю за рішенням суб`єктів владних повноважень та надання оцінки таким рішенням, суд зобов`язаний прийняти до уваги не лише мотиви, з яких таке рішення прийнято (суть встановлених порушень), а і дослідити дотримання державним органом процедур, які передували та які невід`ємно пов`язані з прийнятим рішенням, оскільки саме дотримання органом державного контролю визначених законом процедур буде свідчити, у тому числі, про дотримання прав підконтрольного суб`єкта. З цих підстав аргументи відповідача про те, що у випадку незгоди з правомірністю підстав для проведення перевірки, позивач міг не допускати посадових осіб органу державного контролю до перевірки, а у разі допуску таких осіб до перевірки, дослідженню підлягає лише суть виявлених порушень, а не правомірність проведення самого заходу державного контролю, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Такі аргументи відповідача заслуговували б на увагу про виборі способу захисту порушеного права, а саме: у разі фактичного проведення заходу державного контролю, оскарженню підлягають наслідки такої перевірки (рішення суб`єкта владних повноважень), а не сама перевірка, але у будь-якому випадку рішення суб`єкта владних повноважень підлягають оцінці і на предмет дотримання таким суб`єктом усіх процедур, пов`язаних з прийняттям рішення. Отже у спірному випадку, надаючи оцінку правомірності оскаржуваному рішенню, суд першої інстанції правильно виходив з дослідження обставин, які б підтверджували або спростовували дотримання відповідачем процедури проведення перевірки. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Отже перед проведенням заходу державного контролю, у спірному випадку, відповідач був зобов`язаний повідомити підприємство, керівником якого є позивач, про проведення такого заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. В матеріалах справи міститься Повідомлення на ім`я керівника ПП «ІМТ ПЛЮС» №4-1380-4-3 від 11.02.2019 року про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області у термін з 13.03.2019 року по 26.03.2019 року (а.с.131). В той же час, відповідачем не було надано доказів того, що вказане повідомлення, хоча б, було відправлено на адресу підприємства. Отже, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем процедури проведення перевірки за результатами якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Заперечуючи такі висновки суду першої інстанції, відповідач, в апеляційній скарзі вказує на те, що таке повідомлення було направлено поштою, але жодних доказів цьому суду апеляційної інстанції не надав. При цьому зазначений відповідачем в апеляційній скарзі номер поштового відправлення в системі поштових відправлень відсутність, чому позивачем надано суду докази. З огляду на встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не може бути визнаним правомірним за ознакою не дотримання відповідачем процедури, яка пов`язана з його прийняттям. Крім цього, суд апеляційної інстанції не може погодитися з вказаним рішенням відповідача і з огляду на відсутність підстав стверджувати про його обґрунтованість. Так як вбачається з акту перевірки, суть порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що підприємство, здійснюючи господарську діяльність із надання послуг станції технічного обслуговування автомобілів, не дотримується вимог природоохоронного законодавства. Заперечуючи такі висновки органу державного контролю, позивач посилався на те, що ПП «ІМТ ПЛЮС» безпосередньо не здійснює господарську діяльність із надання послуг станції технічного обслуговування автомобілів, оскільки відповідно до укладеного договору оренду з ФОП ОСОБА_2 № 0101114 від 01.01.2014р. передало майно (нерухоме та рухоме) для здійснення такої діяльності останньому. При цьому, за умовами Договору саме орендар несе відповідальність за дотримання природоохоронного законодавства. Відносно таких аргументів позивача відповідач зазначав те, що до перевірки було надано лише договір оренди, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 передано нерухоме майно, а не устаткування, яке є джерелами викидів (забруднення) та яке перебуває на балансі підприємства позивача. В той же час позивачем до матеріалів справи долучено додаткові угоди до Договору оренди, акти приймання -передачі, які свідчать про те, що ФОП ОСОБА_2 в користування передано не лише нерухоме майно, а й устаткування для здійснення діяльності по надання послуг СТО. Враховуючи те, що відповідачем не було надано суду опису документів, які надавалися підприємством позивача до перевірки, а наданні позивачем докази спростовують доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 в оренду було передано лише нерухоме майно (приміщення), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що за таких обставин не можливо достовірно стверджувати про те, що господарську діяльність, на перевіреному відповідачем об`єкті, здійснює саме підприємство позивача, а не ФОП ОСОБА_2 . При цьому, суд враховує те, що сам факт знаходження майна на балансі підприємства може свідчити лише про те, що таке майно належить підприємству позивача, а не про те, хто фактично таке майно використовує. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не можливо визнати правомірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року у справі №214/3485/19 (2-а/214/193/19) - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 19.05.2020р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк