Постанова 4852 № 340/1092/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1092/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 ( суддя першої інстанції Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/1092/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: 02.04.2020 р. до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління НПУ України про визнання неправомірним та скасування припису від 26.03.2020р. №3 щодо скасування акту за формою Н-5 від 15.03.2016р. та акту №19 за формою Н-1 від 25.03.2016р. В прохальній частині позову зазначено про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом: зупинення дії припису ГУНП в Кіровоградській області від 26.03.2020 №3; заборони ГУНП в Кіровоградській області на виконання оскаржуваного припису від 26.03.2020 №3 передавати до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області матеріали відносно ОСОБА_1 для складання актів за формою відповідно до Порядку і взяття цього випадку на облік; заборони ліквідаційній комісії УМВС України в Кіровоградській області приймати матеріали відносно ОСОБА_1 відповідно до припису ГУНП в Кіровоградській області від 26.03.2020 №3 для складання актів за формою відповідно до Порядку і взяття цього випадку на облік. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. З цього приводу суд вказав на те, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову у цій справі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить судове рішення залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін. Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності; - наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи. Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивачем визначено підставами для забезпечення позову як те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В той же час з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного рішення, що є однією із підстав для вжиття заходів забезпечення позову в силу положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені позивачем обставини мають лише характер особистих припущень, які не підтверджені будь-якими доказами, які б свідчили про вчинення чи намагання вчинити відповідачем дій про заборону яких просить позивач. Як зазначено вище, відповідно до п.2 ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову також допускається якщо очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Тобто, забезпечення позову можливо лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про очевидні ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, а не про можливе порушення таких прав, свобод або інтересів особи. Тому суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову і вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги, які фактично ґрунтуються на тих обставинах, які зазначені і в поданій заяві про забезпечення позову, не спростовуються. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 в адміністративній справі №340/1092/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 18.05.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Білак