Постанова 4820 № 675/2534/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/2534/19 Провадження № 22-ц/4820/1000/20 Категорія: 19.27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В.,Талалай О.І. розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №675/2534/19 за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Ізяславського районного суду від 25 лютого 2020 року (повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року) у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) вказувало, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, оформивши Заяву №б/н. від 11.04.2018 року та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що ним були виконанні усі взяті на себе зобов`язання за Договором, тоді як відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 31.10.2019 року у розмірі 72502,48 грн. з яких: 52551,30 грн. - заборгованість за кредитом; 14777,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1244,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3428,69 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 72502,48 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.04.2018 року та судові витрати. Заочним рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.04.2018 року в сумі 52551,30 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить змінити оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог банку в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних відносин, адже відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору, не спростовувався розрахунок заборгованості та не було доведено відсутності заборгованості, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами договору. Апелянт вказує, що відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Крім того, Банк в апеляційній скарзі послався на постанову Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №572/1169/17. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Як вбачається із апеляційної скарги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оскаржує заочне рішення Ізяславського районного суду від 25.02.2020 року в частині відмови у позові щодо стягнення відсотків. В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні відсотків відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Так, судом першої інстанції встановлено, що факт укладення між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 кредитного договору від 11 квітня 2018 року підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, відповідно до якої зазначається, що позичальник підписанням цієї Анкети - заяви приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, які разом з Пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування. Також ОСОБА_1 засвідчив, що він погоджується із збільшеним строком позовної давності, зазначених в Умовах та Правилах та з тим, що зміни до Умов і Правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє позичальника про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв`язку. ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання знайомитися із змінами редакції Умов та Правил на офіційному сайті Приватбанку (а.с. 9). Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що відповідач користувався картковим рахунком і використовував кредитні кошти, цим самим прийняв пропозицію Банку та уклав кредитний договір, що узгоджується із ч. 2 ст. 642 ЦПК України. Позивач вказує, що у зв`язку із порушеннями ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо не погашення кредитної заборгованості, у Банку виникло право вимоги до відповідача щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, що станом на 31.10.2019 року становила 72502,48 грн., з яких: 52551,30 грн. - заборгованість за кредитом; 14777,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1244,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3428,69 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи у стягненні заборгованості по відсоткам в сумі 14777,75 грн. суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відсутні правові підстави для їх стягнення із ОСОБА_1 , адже Банком не надано належних та достовірних доказів того, що Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, на які посилається Банк, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Так, положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Як вбачається із позовної заяви Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитом, пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку і Тарифи (а.с. 10-29) розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та, саме в зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банком було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі останнім саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні законні підстави для стягнення із ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами. А тому доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права в частині відмови у стягненні із відповідача відсотків за користування кредитними коштами є безпідставними. Оцінюючи посилання в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції порушив засади змагальності сторін і без будь-яких заперечень відповідача та наданих останнім доказів відмовив у позові в частині стягнення відсотків, колегія суддів вважає їх безпідставними, адже неявка відповідача до суду не свідчить про беззаперечне визнання ним підстав позову та позовних вимог вцілому. А відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Посилання апелянта на те, що суд безпідставно послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі є помилковим, адже суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України оцінив усі докази, що були надані представником позивача, а саме при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, адже правовідносини у справі №342/180/17 та у цій справі є подібними, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту з огляду на його характер, спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну частину договору. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами є такими, що не заслуговують на увагу, адже АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами саме на рівні облікової ставки Національного банку України та позивачем не надано суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. І за таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Посилання апелянта на висновки суду, що викладені в постанові Верховного суду від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, як на підставу для стягнення із ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами є такими, що не заслуговують на увагу, адже у справі №572/1169/17 встановлено, що у заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору, а по цій справі встановлено, що у Анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.04.2018 року процентна ставка по кредиту між сторонами не узгоджена. І виписка по рахунку позичальника ОСОБА_1 не є належним та достатнім доказом на підтвердження погодження між сторонами по кредитному договору від 11.04.2018 року розміру відсотків за користування кредитними коштами та порядок і строки їх нарахування. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню; повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку; правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Ізяславського районного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття Повне судове рішення складено 18 травня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай