Постанова 4819 № 766/5117/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Херсон номер справи: 766/5117/20 номер провадження: 22-ц/819/845/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В. секретар Шибінська А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2020 року, у складі судді Войцеховської Я.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів ( авансу) за попереднім Договором купівлі-продажу від 18.02.2020 року в розмірі 122 500 грн. В обґрунтування поданого позову зазначив, що 18 лютого 2020 року між ним та відповідачем, укладено попередній Договір купівлі-продажу, за яким сторони зобов`язались в строк до 18 березня 2020 року укласти договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 239,9 кв.м., житловою площею 52,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 396,2 кв.м., кадастровій номер 6510136600:07:007:0093. За умовами попереднього договору ним сплачено продавцю ОСОБА_2 суму авансу 122500 грн яка входить до загальної вартості будинку (91000 доларів США) та становить за курсом НБУ 5000 доларів США. У зв`язку з тим, що 18 березня 2020 року він виявив розбіжності в технічних характеристиках будинку, значні недоліки місця його розташування, дату присвоєння кадастрового номеру (який в свою чергу було присвоєно земельній ділянці лише 19 березня 2020 року ) та наявність заборони відчуження зазначеного об`єкта нерухомості, остаточний договір купівлі -продажу підписано не було. 24 березня 2020 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернення авансу, однак відповіді не отримав. 25 березня 2020 року представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на 549/10000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 що належить на праві власності відповідачу. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2020 року у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Салівонського О.М. про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник посилався на намір відчуження відповідачем нерухомого майна, що у подальшому, у разі задоволення позовних вимог унеможливить відновлення порушених прав позивача, хоча предметом позову є стягнення грошових коштів, а отже підстави та предмет позову, які не стосуються права користування позивача будь-яким майном, не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, суд першої інстанції врахував, що згідно наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2020 року у зазначеного об`єкту нерухомості наявна реєстрація обтяжень №21255940 від 06.07.2017 року у виді заборони на нерухоме майно. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на співмірність обраного заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на 549/1000 частин житлового будинку із позовними вимогами, а також на існування реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам з огляду на можливість відчуження третій особі зазначеного будинку, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вважає, що приймаючи рішення про відмову у забезпеченні заяви, суд першої інстанції не взяв до уваги його інтереси, а сам, обраний ним вид забезпечення позову не матиме тяжких наслідків для відповідача, оскільки не перешкоджає його праву володіння і користування житловим будинком відповідно до його цільового призначення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Смельська В.В. вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, вказує, що при накладені арешту на 549/1000 частин житлового будинку примусового виконання рішення суду про стягнення грошових коштів не відбудеться, оскільки ця частина не може бути реально виділена та реалізована. Крім того, зазначила, що про наявність позову, який вона не визнає та заяви про його забезпечення у обраний позивачем спосіб її довіритель дізналась при отримані ухвали Херсонського апеляційного суду про відкриття провадження та вважає за доцільне довести до відома суду, що 17 квітня 2020 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_2 здійснила відчуження належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Із надісланих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення суми внесеної за попереднім договором купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , авансу в розмірі 122500 грн яка входить до загальної вартості будинку (91000 доларів США) та становить за курсом НБУ 5000 доларів США. Позивач вважає, що реалізація зазначеного об`єкта нерухомості істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення заявлених ним вимог та просив суд забезпечити позов шляхом накладені арешту на 549/1000 частин житлового будинку . Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, у зв`язку з відсутністю зв`язку між обраним ним способом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки обраний спосіб забезпечення не може гарантувати виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, через не спроможність реалізації 549/1000 частин житлового будинку окремо від всього домоволодіння, а реалізація нерухомого майна відповідачем не свідчитиме про відсутність у останнього коштів для задоволення позовних вимог позивача у разі їх задоволення. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про забезпечення позову відсутні. Керуючисьст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2020 року. Головуючий І.В. Вейтас Судді: Л.А. Приходько С.В. Радченко