Постанова 4819 № 766/3301/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 15 травня 2020 року м. Херсон справа № 766/3301/16-ц провадження № 22-ц/819/798/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого - Радченка С.В., суддів: Бездрабко В.О., Вейтас І.В. секретар: Кутузова А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник - адвокат Іванічева Тетяна Євгенівна, відповідач - ОСОБА_2 , представник - адвокат петренко Наталія Олегівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Петренко Наталії Олегівни поданої від імені ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Майдан С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Ведмідська Марина Олексіївна, Третя Херсонська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та продовження строку для прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме кв. АДРЕСА_1 . Спадкоємницею другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач, його рідна сестра. Інші спадкоємці, які б мали право на спадкування за законом, відсутні. Раптова смерть брата стала для позивача тяжким моральним потрясінням, вона постійно нервувала, в неї піднявся тиск та значно погіршився стан здоров`я та самопочуття. 05.01.2014 року позивач невдало впала, пошкодивши ногу, та потрапила до лікарні, де був поставлений діагноз закритий перелом лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. На стаціонарному лікуванні позивач перебувала з 05.01.2014 року до 05.02.2014 року та ще 2 місяці після виписки лежала в гіпсі, не маючи можливості навіть встати на ногу. Коли стан позивачки поліпшився, вона звернулася до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, проте нотаріус в усному порядку роз`яснив їй, що вона пропустила встановлений законодавством строк про прийняття спадщини та їй необхідно зібрати всі документи та звернутися до суду. Зібравши всі документи для звернення до суду з позовною заявою про поновлення строків для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ще раз звернулася до нотаріуса з проханням видати їй свідоцтво про право власності в порядку спадкування або письмову відмову в його видачі. 19.04.2016 року нотаріусом повідомлено про те, що у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування відмовлено, оскільки її брат 10.10.2013 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О., яким належну йому квартиру, заповів його співмешканці ОСОБА_2 вважає, що зазначений заповіт є недійсним, оскільки в момент складання заповіту та його посвідчення в лікарні нотаріусом, її брат ОСОБА_4 за станом здоров`я не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; при складанні та посвідчені заповіту не було додержано вимоги законодавства, зокрема ст.ст.1257, 1248 ЦК України; через хворобу та як наслідок поганий зір, знаходячись у лікарні після інсульту, ОСОБА_4 не міг власноручно написати заповіт або прочитати заповіт, складений нотаріусом на його прохання. Проте, всупереч вимогам законодавства, заповіт був складений без присутності свідків та вголос не зачитувався. Зазначені обставини свідчать про недійсність оскаржуваного заповіту. У зв`язку з викладеним, позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ; визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_4 , тривалістю 1 місяць з дня набрання рішення законної сили. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2020 року позов задоволено, визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 10.10.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили.. Задовольняючи позов в частині продовження строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, за станом здоров`я. Задовольняючи позов в частині визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тому спірний правочин підлягає визнанню недійсним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Петренко Н.О. від імені ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі. Зокрема посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним заповітом порушено її права. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду ОСОБА_1 просила відхилити доводи апеляційної скарги, як необгрунтовані та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно актового запису про смерть №433, ОСОБА_4 , який є братом позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 . З матеріалів спадкової справи №169/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася ОСОБА_2 - співмешканка померлого. Згідно копії заповіту від 10.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу - Ведмідською М.О. з виїздом до лікарні до заповідача ОСОБА_4 у зв`язку з його хворобою з 11 години до 12 години, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті квартиру АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_2 . Листом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори від 19.04.2016 року ОСОБА_1 у прийнятті спадщини та видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування відмовлено, оскільки її брат 10.10.2013 року склав заповіт та у зв`язку із пропуском строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №110 від 07.03.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладання ним заповіту 10.10.2013 року перебував у стані порушення (виключення) свідомості - оглушені та за своїм психічним станом він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_4 на момент укладення заповіту 10.10.2013 року були наявні виражені порушення психічних процесів, порушення психічного стану, які виключали його здатність розуміти фактичний характер своїх дій, керувати ними. З виписного епікризу від 05.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з 05.01.2014 року по 05.02.2014 року перебувала на лікуванні у травматологічному відділені КУ "Міська клінічна лікарня ім.Тропіних" у м.Херсоні у зв`язку з переломом лівої ноги, їй була проведена хірургічна операція, після виписку їй було рекомендовано продовження лікування у поліклініці за місцем проживання, ходьба на милицях, імобілізація 7-9 тижнів (фіксація, знерухомленням ноги), а після зняття гіпса курс ЛФК. Позиція апеляційного суду. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків. Щодо позовних вимог про продовження строку для прийняття спадщини. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилалася на поганий стан здоров`я, в тому числі, і перебування її на стаціонарному лікуванні. Вказане твердження позивачки є необґрунтованим, оскільки, враховуючи період перебування на лікуванні у КУ "Міська клінічна лікарня ім.Тропіних" у м.Херсоні з 05.01.2014 року по 05.02.2014 року та відповідний строк для прийняття позивачкою спадщини, що тривав з 15.10.2013 року до 15.04.2014 року, колегія суддів вважає, що позивачка мала у розпорядженні достатньо часу для звернення із відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Крім того, справа не містить доказів того, що ОСОБА_1 у зв`язку із хворобою та перебуванням на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі об`єктивно була позбавлена можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в інший, передбачений законом спосіб, без особистої присутності у нотаріуса (поштове відправлення, довіреність на вчинення від свого імені необхідних дій іншій особі тощо). Сама по собі та обставина, що позивачка проходила курс лікування в стаціонарі лікувального закладу не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів не приймає доводи позивачки, викладені у відзиві до апеляційної скарги стосовно посилань на правову позицію Верховного Суду у справі №332/1434/15-ц від 10.04.2019 року з наступних підстав. Так, при розгляді вищевказаної справи, Верховий суд зазначив, що: «наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки тривала хвороба ОСОБА_1 (перелом ноги) призвела до неможливості подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, а пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним». Термін пропущеного строку у вказаній справі становив близько півтора місяці, тоді як у справі, що переглядається, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у квітні 2016 року, тобто через два роки після сплину відповідного строку, що ніяким чином не відповідає критерію «незначний». Таким чином, обставини, встановлені у порівняних справах є різними. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, не встановивши усіх обставин справи, дійшов помилкових висновків у справі щодо наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачка не надала, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній при розгляді справи № 766/14595/16 від 17 жовтня 2019 року. Щодо позовних вимог про визнання заповіту недійсним. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (2004 року), частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. До такого висновку прийшла колегія суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду при розгляді справи № 757/44693/15-ц 28 березня 2018 року. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. До такого висновку прийшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду при розгляді справи № 761/26815/17 від 27 січня 2020 року. Приймаючи до уваги, що колегія суддів Херсонського апеляційного суду при розгляді даної справи, як було зазначено вище, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині продовження строку для прийняття спадщини, тому відсутні підстави вважати, що оспорюваним правочином - заповітом, були порушені права чи законні інтереси позивачки, яка не довела своє право для звернення до суду в контексті статті 1257 ЦК України, оскільки не є заінтересованою особою, що має право звернутися до суду, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2020 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Петренко Наталії Олегівни поданої від імені ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2020 рокускасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 18.05.2020 року. Головуючий С.В. Радченко Судді В.О. Бездрабко І.В. Вейтас