Постанова 4851 № 520/11303/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 р.Справа № 520/11303/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представника позивача Шевченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.01.20 року по справі № 520/11303/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2 від 10.09.2019 року. В обґрунтування позову зазначено, що рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2 від 10.09.2019 року є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей митної декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача. Враховуючи, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є чинним, на позивача або уповноважену ним особу дійсно покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод). Однак, подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обгрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України. Позивач зазначає, що його право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантоване низкою правових норм, зокрема ст.ст. 8, 55 Основного Закону, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України, а також п.п. «б» п. 5 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, відповідно до якого Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. І таке право на оскарження надається позивачу без будь-яких умов та застережень. Відповідач не вправі позбавити Позивача гарантованого Конституцією та законами України права на судовий захист. Також позивач зазначає про безпідставність та неправомірність взяття за основу прийняття рішення про коригування саме витягу з програмного продукту Schwacke, яким відповідач визначає митну вартість автомобіля в сумі 77 600.00 EUR. У наданих відповідачем витягах з Schwacke в описі технічного стану автомобіля, зокрема у графі «попередні пошкодження» наявний запис «дані відсутні», що свідчить про те, що вартість 77 600.00 EUR - це вартість автомобіля, який взагалі не мав пошкоджень. Всі необхідні документи позивачем вже були надані та позивач бажав уникнути простою транспорту та прийняття митним органом єдиного правомірного рішення про визначення митної вартості за основним методом. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Позивач зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чн такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої Інформації. Позивач зазначає, що вартість 77 600 ЕUR, заявлена відповідачем, - це вартість автомобіля який ніколи не був пошкоджений, про що свідчать пропозиції на авторинку України за даними сайту RST.UA, де вартість автомобіля аналогічної моделі в бездоганному стані становить 77 800 доларів США. Отже, надане повідомлення експерта про розмір витрат на відновлення судом першої інстанції не взято до уваги. Так, якщо до сплаченої вартості 40 500 евро додати вставовлену експертом вартість ремонту 37781,51євро, то і вийде вартість 78281,51 евро, при чому такий розрахунок не враховує втрату товарної вартості. Отже, поняття «загальний стан дуже гарний» та «неготовий до їзди» не виключають одне одного. Відповідачем не доведено, що твердження позивача про відсутність нормативного врегулювання питання «готовності транспортного засобу до їзди» спростовується Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху», адже ПДР встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на території України, тобто стосуються зовсім іншого кола питань. Отже, в них відсутні будь-які посилання на те, яким параметрам має відповідати готовий до їзди автомобіль. Також, на думку позивача необгрунтованим є також посилання відповідача на Акт № UА209020/2019/40424 віл 28.08.2019 р. як на підставу визначення митної вартості у розмірі 77 600 EUR, оскільки незрозуміло, яким чином акт про проведення огляду може надати достовірні відомості про вартість транспортного засобу. Акт про проведення огляду може вказати виключно на зовнішній вигляд автомобіля, встановлений внаслідок візуального спостереження. Не свідчить даний документ ні про вартість автомобіля, ні про реальний характер пошкодження, ні про дійсні витрати, необхідні для його відновлення. Лист-підтвердження від 11.07.2019 р., виданий компанією Тесла Моторс Австрія ГмбХ додатково слугує доказом заявленої позивачем митної вартості, оскільки придбано автомобіль було за аналогічною ціною у компанії Грінрайд ГмбХ, якій даний лист-підтвердження і адресовано. І відповідно зайвий раз підтверджує відсутність розбіжностей числових значень при зазначенні вартості транспортного засобу. Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції, що наданий позивачем рахунок-фактура не є доказом сплати коштів та свідчить лише про необхідність їх сплати на певний рахунок взагалі позбавлені будь-якої логіки. Наданий позивачем рахунок-фактура № 2019073 від 21.08.2019 року містить всі ці відомості і відповідно - повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами. Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані). Саме ціна автомобіля, записана в інвойсі, є в Україні відправною точкою для визначення його митної вартості, а відтак і розміру митних платежів, які необхідно сплатити. Інвойс входить до переліку документів, зазначених в ч. 3 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів та позивачем було надано платіжний документ, який підтверджує факт сплати 40 500 EUR, з якого можемо зробити висновок про співпадіння числових значень вказаних у декларації митної вартості, рахунку-фактурі та даному платіжному документі. Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Відповідач звертає увагу, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів UA807000/2019/002954/2 та оформив нову митну декларацію № UA807190/2019/019881 від 10.09.2019 року заявивши митну вартість у еквіваленті 77600 Євро (2152687.16 грн.). Відповідно до глави 2 розділу II «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. У разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом. Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), «15», « 72», « 91», « 92» або «06- умовні платежі». Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку «55». При цьому, позивачем до митного органу було подано нову митну декларацію № UA807190/2019/019881 без урахування вимог частини 9 статті 55 МКУ, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено «6» - тобто визначений декларантом метод митної вартості за резервним методом. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Під час перевірки правильності визначення митної вартості, посадовою особою митниці встановлено, що документи містили певні недоліки та суперечності, які не давали змоги перевірити числові значення складових митної вартості, а відтак визнати їх належними доказами підтвердження заявленої вартості, що підтверджується у рахунку - фактурі № 2019073 від 21.08.2019 наданому під час митного оформлення в графі опис, зазначено: автомобіль Tesla, модель Model X - не готовий до їзди. Водночас, у Повідомленні експерта від 20.08.2019 чітко зазначено про те, що транспортний засіб було оглянуто двічі 19.07.2019 в нерозібраному стані та 05.08.2019 в частково розібраному стані. За результатами розгляду було зроблено висновок про те, що загальний стан вищевказаного транспортного засобу - дуже гарний. Одночасно з цим, згідно акту про проведення огляду Львівської митниці ДФС №UA209020/2019/40424 від 28.08.2019р. в графі наявні пошкодження зазначено, пошкоджено лише заднє ліве крило. Таким чином, на думку відповідача, пошкоджене лише заднє ліве крило автомобіля Tesla, модель Model X не могло вплинути на значне зниження ціни даного автомобіля. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути: платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунка, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Відповідач зазначає, що позивач придбав ТЗ у компании Грінрайд ГмбХ, а не у фізичної особи. Тому підприємство мало надати покупцю квитанцію про оплату чи інший документ на підтвердження отримання коштів від покупця. Однак, всупереч вищезазначеним приписам та вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UA807190/2019/019297 від 02.09.2019 декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом «3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. Проте, під час порівняння заявленої вартості автомобіля марки «Tesla» з наявними відомостями про вартість транспортного засобу з даними системи оцінки транспортних засобів SCHWACKE (www.schwackenet.de) встановлено, що вартість зазначеного транспортного засобу, враховуючи ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дату першої реєстрації 2019 р. та фактичний пробіг транспортного засобу 4464 км (згідно акту про проведення огляду Львівської митниці ДФС №UA209020/2019/40424 від 28.08.2019р) складає 77600 Євро. Таким чином, на думку відповідача, за результатами проведеного посадовими особами митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стали підставою для застосування частини 3 ст. 53 МКУ. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем - ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу було придбано автомобіль марки - TESLA; модель - MODEL X; номер кузова ( VIN ): НОМЕР_4 ; тип двигуна - електричний на літій-іонній батареї; двигун № н/в, потужність двигуна 158 кВт, вартість якого згідно договору купівлі-продажу становить 40 500.00 EUR. 02.09.2019 до митного поста «Харків - автомобільний» Харківської митниці ДФС, особою уповноваженою на декларування ОСОБА_2 , була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № UA807190/2019/019297 з товаром: легковий автомобіль: марка автомобіля: TESLA, модель Model X, календарний рік виготовлення - 2019р. Країна виробник US, який надійшов на адресу фізичної особи ОСОБА_1 . Також під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002954/2 від 10.09.2019 року, яким, зокрема, зкореговано митну вартість автомобіля (пошкоджений, легковий) марки - TESLA; модель - MODEL X; номер кузова ( VIN ): НОМЕР_4 ; тип двигуна - електричний на літій-іонній батареї; двигун № н/в, потужність двигуна 158 кВт; ємність літій-іонної батареї - 100 кВт/година; календарний рік виготовлення - 2019; модельний рік виготовлення - 2019; тип кузова - універсал; колір - чорний; колісна формула - 4/4; пошкодження згідно акту митного огляду № UA209020/2019/40424 від 28.08.2019 p.; країна виробництва: US; торгівельна марка: TESLA; виробник: Tesla Motors, Inc, чим збільшено його митну вартість на 37 100.00 євро. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАСУ встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Виходячи зі статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) - митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 50 МК України - відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч. 7-9 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів, він має право сплатити різницю між сумою митних платежів та скерувати звернення органу доходів і зборів щодо випуску товарів у вільний обіг. В такому випадку, протягом 80 днів декларант має можливість подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та довести свою позицію. Орган доходів і зборів розглядає такі документи і протягом п`яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту. Відповідно до глави 2 розділу II «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом;. (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом. Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92». Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55». З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного органу було подано нову митну декларацію №UA807190/2019/019881 без урахування вимог частини 9 статті 55 МК України, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено « 6» - тобто визначений декларантом метод митної вартості за резервним методом. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Окрім того, позивач мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МКУ (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом. У відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України, до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Аналіз інформації, яка міститься у вищевказаних графах митної декларації є необхідним для встановлення наявності або відсутності згоди декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. У випадку, якщо декларант погодився із митною вартістю, визначеною митним органом (що має місце в даному випадку), правовий спір між сторонами відсутній, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.10.2018 року по справі № 816/2396/17, відповідно до якої «Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також: обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між: сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між: сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.». Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2 від 10.09.2019 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі № 520/11303/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі № 520/11303/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 18.05.2020 року