Постанова 4857 № 140/3295/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3295/19 пров. № А/857/3007/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Кушнерика М.П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості за апеляційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (суддя першої інстанції Плахтій Н.Б., м. Луцьк, повне рішення складене 15.01.2020), В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (правонаступник - Волинська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000534/2 від 14.06.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 червня 2019 року №UА205110/2019/000534/2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати в сумі 6132,94 грн. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що експертом двічі додатково зменшено вартість транспортного засобу за наявні пошкодження, а тому підготовлений висновок експерта не може підтверджувати заявлену декларантом митну вартість т/з, оскільки складений з порушенням правил оцінки колісних транспортних засобів, викладених у Методиці. Зазначає, що жодних документів на підтвердження митної вартості на рівні 9551 дол. США та пояснень щодо походження даної суми декларантом не було надано. Декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості автомобіля. Відтак вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року замінено Волинську митницю ДФС на правонаступника - Волинську митницю Держмитслужби. Судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 придбав у компанії SGI транспортний засіб в зборі модель - DURANGO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - 1 НОМЕР_1 за ціною 9435,30 канадських доларів, що стверджується рахунком-фактурою/інвойсом від 07.01.2019 та квитанцією від цієї ж дати (а.с.16, 17). Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2019 ОСОБА_2 (продавець) продав транспортний засіб марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. ОСОБА_1 (покупцю) за попередньо узгодженою ціною 9535,30 САD (канадських доларів) (а.с.129). Вищевказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14), яка уповноважена позивачем ОСОБА_1 згідно з нотаріальною довіреністю від 27.05.2019 бути його представником, в тому числі з питань, пов`язаних з транспортування, декларування, розмитнення на його ім`я транспортних засобів (а.с.82). З метою здійснення митного оформлення даного товару декларант ПП «Прайд Сервіс» 03.06.2019 подав митному органу МД №UA205100/2019/008659, у якій визначив митну вартість транспортного засобу марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. за резервним методом на рівні 12946,23 САD (канадських доларів), що по курсу НБУ становить 256489,19 грн (а.с.116-117). У зазначеній декларації розраховані митні платежі, а саме: мито на товари, що ввозяться в Україну (код 121) 25648,92 грн, ПДВ (код 128) 58586,11 грн, акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами (код 185) 10792,42 грн. 27.09.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/001834/2 згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (а.с. 8). Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України). Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/001834/2 від 27.09.2019 з підстав того, що вказана декларантом ціна не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного товару. У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 9551 дол. США. Також встановлено, що рахунок-фактура №б/н від 10.01.2019 не відповідає вимогам п.1.2 Наказу ДМСУ від 17.11.2005 року №1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України: документи, що підтверджують право власності на ТЗ: 1) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання чи консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; 2) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. В обґрунтування рішення відповідач вказав, що згідно ст.54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: 1C4RDJDG6HC956604, валюта- USD, вартість- 22900,00 та згідно ст.ст.53, 54 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування,- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення,- інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Згідно п.6 ст.53 МКУ декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Згідно п.2 ч.2 ст.55 МКУ дані відомості повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Також відповідно до ст.254 МКУ декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформленню. Декларантом було надано переклад документів, копію довідки про транспортні витрати, чек про оплату за товар від 07.01.2019, звіт про оцінку транспортного засобу №1408/19 від 31.05.2019. Однак митниця вказала, що у звіті вказано, що вартість транспортного засобу становить 9551 дол. США, в той же час у вказаному звіті міститься інформація з використанням даних каталогу NADA guides про вартість даного транспортного засобу в діапазоні від 23375-28275 дол. США, з врахуванням пробігу. Згідно Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимог ч.6 ст.54 МКУ у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку, та спрацюванням системи ризиків АСАУР: Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: 1C4RDJDG6HC956604, валюта-USD, вартість-22900,00. Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 22900 дол. США. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з таких підстав. На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205100/2019/008659 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру від 10.01.2019 № б/н (а.с.18-19); акт про проведення митного огляду від 29.05.2019 №UA205010/2019/219908 (а.с.20-21); свідоцтво про реєстрацію т/з від 07.01.2019 №51409278 (а.с.38-39); звіт про оцінку транспортного засобу від 31.05.2019 №1408/19 (а.с.23-25); сертифікат виробника; платіжне доручення від 28.05.2019 №7804087; платіжне доручення від 03.06.2019 №7872873; фото пошкоджень автомобіля; копії паспортів та коду; договори. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей подані позивачем документи не містили і зворотного відповідачем не доведено. Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що подані 25.06.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура № б/н від 10.01.2019 в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також слід зазначити, що у придбаного позивачем автомобіля наявні суттєві пошкодження, що підтверджується наданими суду копіями акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.05.2019 та додатковим аркушем до нього (а.с. 78, 78(зворот)). Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували зазначені відомості щодо ціни, вказаної позивачем. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а, від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16. Митний орган не довів наявність саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. Апеляційний суд вважає, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Однак, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не зазначив, які розбіжності мають документи подані до митного оформлення, в тому числі, чи мають вони ознаки підробки, а також, які відомості відсутні, для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, яку заявив декларант. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Щодо доводів апелянта про те, що у поданому позивачем звіті про оцінку транспортного засобу №1408/19 від 31.05.2019 експертом двічі додатково зменшено вартість транспортного засобу, а також суперечливих відомостей про оплату за транспортний засіб, які зазначені у договорі купівлі-продажу та довідці про передачу права власності, то такі є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський М. П. Кушнерик