Постанова 4851 № 520/12442/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 р.Справа № 520/12442/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представник позивача Репетун К.В. представник відповідача Маслош С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.02.20 року по справі № 520/12442/19за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - скасувати наказ від 01.11.2019 року № 1091 в частині застосування до слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.11.2019 року № 375 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0081934/ слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); - поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2019 року по дату винесення судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в діях позивача відсутні ознаки дисциплінарного проступку, оскаржувані накази винесені відповідачем по справі без урахування усіх обставин у справі, а отже є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді, зі стягненням суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку суд першої інстанції помилково зазначає, що позивач отримав 27.08.2019 року від громадянина ОСОБА_2 інформацію про кримінальне правопорушення. Крім того, в цей день позивач навіть не знаходився на службі. Інформація, яку повідомив громадян ОСОБА_2 навіть не позивачу, а його брату (як з`ясувалось пізніше, під час проведення службового розслідування) стосувалась угону автомобіля «Мазда 6», з н.з. НОМЕР_1 , а не автомобіля «Мазда 6» з н.з. НОМЕР_2 , яким тимчасово користувався позивач. За фактом угону автомобілю автомобіля «Мазда 6», з н.з. НОМЕР_1 ще 01.07.2019 року Деснянським управлінням поліції в ГУНП в м. Києві за заявою громадянина ОСОБА_3 були внесені відомості до ЄРДР за № 12019100030004857 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.289 КК України. У відповідності до положень статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Позивач вважає, що відповідачем не було конкретизовано в чому саме полягало порушення ОСОБА_1 присяги поліцейського та Дисциплінарного Статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України і чому саме такий крайній та найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, як звільнення є єдиним можливим засобом виховання поліцейського та недопущення нових дисциплінарних проступків. На думку позивача, вина позивача у вчинення дисциплінарного проступку не доведена належним чином. Висновок службового розслідування не ґрунтується на конкретних обставинах та фактах, які б свідчили про неправомірність дій поліцейського. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_2 він спілкувався тільки з ОСОБА_4 . Ці твердження підтвердив і сам ОСОБА_4 . З позивачем ОСОБА_2 не спілкувався, він лише повідомив, що бачив його зі спортивною сумкою в магазині, та відзначив, що з ним привітався ОСОБА_4 . По-друге, згідно пояснень ОСОБА_2 він повідомив, що зайшовши з ОСОБА_4 до торгової зали, йшов за ним, а потім непомітно для нього, покинув супермаркет та в подальшому поїхав з парковки ТЦ. Тобто, інформація надана ОСОБА_2 , яку він повідомив ОСОБА_4 не може вважатись інформацією про вчинення кримінального правопорушення, оскільки спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 зводилось до обговорення теми для чого він фотографує автомобіль. Крім того, ОСОБА_2 не просив визвати патруль та сповістити про кримінальне правопорушення через оператора «102». Отже, ОСОБА_2 не спілкувався з ОСОБА_1 та не повідомляв йому жодної інформації. Вказані обставини підтверджуються і висновком службового розслідування від 01.11.2019 року та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30.10.2019 року. За таких обставин, звинувачення ОСОБА_1 в тому, що він неналежним чином відреагував на повідомлення про кримінальне правопорушення є недоречними, оскільки він взагалі не отримував такої інформації від ОСОБА_2 . Щодо, повернення автомобіля невстановленій особі, позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що він орендував саме автомобіль, який належав ОСОБА_5 . Всі свідчення і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 базуються на припущеннях та здогадках, візуальному огляді фото, та особистих розслідуваннях ОСОБА_3 . В своїх поясненнях ОСОБА_3 вказує, що згодом він дізнався через своїх знайомих, що його автомобілем керує ОСОБА_4 , а більшу частину часу автомобілем керує рідний брат ОСОБА_6 . Позивач зазначає, що ОСОБА_7 незрозуміло від яких знайомих та яким чином ОСОБА_3 отримав цю інформацію. Та більш того, досить самопевними є твердження про те, що брати керували саме його автомобілем, адже ОСОБА_3 не бачив на власні очі цей автомобіль, а лише аналізував фото з сайту продажу автомобілів та надіслані його невідомими знайомими. Як відомо на сьогоднішній день з офіційного сюжету новин служби ТСН автомобіль був знайдений в Чернівцях, особи, які його придбали повернули автомобіль ОСОБА_3 Автомобіль в сюжеті мав н.з. НОМЕР_1 . З цього приводу варто також зазначити про некоректність посилання відповідача у відзиві на сюжети новин та статті в мережі Інтернет як на підстави доведеності причетності братів Герасимових до користування саме викраденим автомобілем. На думку позивача, жодних доказів того, що автомобіль, який орендував ОСОБА_1 немає, оскільки це був інший автомобіль. Проведення співставлення будь-яких інших технічних характеристик автомобілю, що був викрадений у громадянина ОСОБА_8 та того, що використовував позивач не проводилось. З приводу посилання представника відповідача на той факт, що ОСОБА_9 навмисно вводив дисциплінарну комісію в оману, вказуючи, що номер автомобілю, яким він користувався починався з літер ВВ, позиваз зазначає, що ці твердження є передчасними та жодним чином не доведеними, оскільки позивач зазначив, що не пам`ятає номер автомобіля. Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому, серед іншого зазначено, що опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_9 пояснив, що твердження представника позивача відрізняються від викладених у позовній заяві обставин та пояснення позивача написаного власноручно 29.10.2019 в ході службового розслідування. Тому, відповідач стверджує, що твердження представника позивача, викладене у апеляційній скарзі, про те, що позивач - ОСОБА_1 27.08.2019 не спілкувався з ОСОБА_2 є необгрунтованим та спростовується належними доказами наявними у справі. Також, відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 1 розділу II Наказу № 111 органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб. Організація взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні передбачена наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, яким затверджена Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні (далі - Наказу № 575). Відповідно до пункту 5 розділу І Наказу № 575 швидке та повне розслідування і розкриття кримінальних правопорушень досягається шляхом поєднання зусиль усіх органів та підрозділів поліції, забезпечення належного рівня їх взаємодії відповідно до вимог законодавства щодо отримання, збирання, накопичення та використання інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю, що є невід`ємним завданням для всіх працівників поліції. Відповідно до пункту 3 частини 10 статті 62 Закону № 580-УІІІ поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу. Відповідач зауважує, що службовим розслідуванням встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебуваючи на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в області, знаходячись за адресою: просп. Московський, буд. 256-Б, м. Харків, від громадянина ОСОБА_2 отримав повідомлення, що автомобіль «Мазда 6», н.з. НОМЕР_2 , яким він користується, оголошений у розшук у зв`язку з викраденням у м. Київ, тобто отримав інформацію про кримінальне правопорушення. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і не вжив заходів: щодо припинення правопорушення; щодо охорони місця події та не дочекався наряду поліції, тим самим порушив вимоги пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, а натомість у подальшому повернув вказаний автомобіль невідомій особі. Також, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 рапортом на ім`я керівництва підрозділу поліції не доповів про самостійне виявлення ним вищевказаних обставин, що могли свідчити про кримінальне правопорушення, тим самим порушив вимоги пункту 7 розділу II цього Порядку. Проявивши повну бездіяльність щодо отриманої інформації ОСОБА_1 проігнорував вимоги законодавства, якими передбачено порядок дій поліцейського, який отримав інформацію про вчинене кримінальне правопорушення чи іншу подію, тобто позивач порушив вимоги Присяги поліцейського, якою передбачено обов`язок неухильно дотримуватися законодавства, охороняти права громадян (в даному випадку право ОСОБА_3 на повернення автомобіля з чужого незаконного володіння), тобто ОСОБА_1 не усвідомлював високого звання поліцейського, чим порушив пункт 1 частини 3 статті 1 Закону № 2337-УПІ (бути вірним Присязі поліцейського) та пункт 1 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII ( в частині - поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися Присяги). Відповідач наголошує, що порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 підтверджується: поясненням громадянина ОСОБА_2 (з якого вбачається, що він повідомляв інформацію про те, що автомобіль «Мазда 6» н.з. НОМЕР_1 , на якому 27.08.2019 року був встановлений н.з. НОМЕР_2 був викрадений та знаходиться у розшуку); відеозаписом камери відеоспостереження про обставини події 27.08.2019 в ТЦ «Екватор» за адресою м. Харків, проси. Московському, 256- Б (вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зустрічалися і поряд з ними перебував громадянин ОСОБА_2 ); копією матеріалів ЖЄО Немишлянського ВП від 27.08.2019 за № 18888 (з приводу знаходження автомобіля «Мазда 6», який перебуває у розшуку, на парковці ТЦ «Екватор»); поясненням громадянина ОСОБА_3 (з якого вбачається, що він 27.08.2019 викликав патрульну поліцію з метою встановлення місцезнаходження його автомобілю та припинення кримінального правопорушення); довідкою, складеною старшим інспектором з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Харківській області від 01.11.2019 про те, що згідно бази даних інтегрованого порталу Національної поліції України, жоден транспортний засіб з державними номерними знаками НОМЕР_2 зареєстрованим не значиться; поясненням ОСОБА_1 (з якого вбачається, що він спілкувався із ОСОБА_2 і після отримання інформації про перебування автомобілю у розшуку не вжив жодних законних дій направлених на припинення правопорушення та захисту порушених прав громадянина ОСОБА_3 , а навпаки повернув автомобіль невстановленим особам); поясненням ОСОБА_4 (з якого вбачається, що його брат ОСОБА_1 в телефонній розмові, яка відбулася у серпні 2019 року, повідомив, що автомобіль, яким він користується, може перебувати у розшуку так як був викрадений; а також, ОСОБА_4 розповідав своєму брату, ОСОБА_1 , про те, що автомобіль, яким він користується може перебувати у розшуку). Таким чином, на думку відповідача, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у невиконанні вимог пункту 6 і пункту 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 07.11.2015 прийнятий на службу до ГУ НП в Харківській області та з 14.12.2016 наказом ГУНП в Харківській області №541 о/с призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 22.10.2019 № 368 о/с переведений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області. 24.10.2019до ГУНП в Харківській області від громадянина ОСОБА_5 надійшла заява (зареєстрована в ЄО ГУНП № 1560) щодо дій слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який, перебуваючи на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, без відома заявника користувався автомобілем "Mazda ", який належить заявнику та 30.06.2019 викрадений у м. Київ. 26.10.2019 слідчим управлінням ГУНП в Харківській області відомості, викладені у заяві громадянина ОСОБА_3 , внесені до ЄРДР за №12019220000001547 за фактом можливої причетності поліцейських ГУНП в Харківській області до приховування майна, здобутого злочинним шляхом, а саме викраденого автомобіля заявника, та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України. 25.10.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 1798 "Про призначення та проведення службового розслідування" за вказаними у заяві обставинами призначено службове розслідування. 31.10.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 1837 "Про внесення змін до наказу ГУНП в Харківській області від 25.10.2019 № 1798" змінено склад дисциплінарної комісії. 28.10.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 370 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування. Під час проведення службового розслідування опитаний громадянин ОСОБА_3 підтвердив свідчення, викладені у своїй заяві та зазначив, що 30.06.2019 біля буд. № 8/13 по вул . Радунська у м. Київ невідомими особами викрадено його особистий автомобіль "Mazda 6", н.з. НОМЕР_1 . За вказаним фактом СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст. 289 КК України. 01.07.2019 Деснянським управлінням поліції ГУНП в м. Києві за заявою громадянина ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння невідомою особою його автомобілем громадянин ОСОБА_3 , "Mazda 6" н.з. НОМЕР_3 , відомості були внесені до ЄРДР за № 12019100030004857 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 289 КК України. Даний автомобіль був оголошений у розшук. На даний час досудове розслідування триває. Також опитаний громадянин ОСОБА_3 повідомив, що через соціальну мережу "Facebook" він виклав пост користувачам з проханням надати йому допомогу у пошуку автомобіля. 06.08.2019 йому від невідомого користувача стало відомо про те, що автомобіль, схожий на його, перебуває у продажі у м. Дніпро. При цьому вказаний користувач надав фотографії автомобіля. Вивченням фотографії він встановив, що автомобіль пересувається із н.з. НОМЕР_2 , оскільки на фотографії номерний знак закрито, але його зображення віддзеркалене на кузові автомобіля. 13.08.2019 у групі месенджера "Viber" один з учасників цієї групи написав про те, що фотографії з автомобілем зроблені біля його місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . 27.08.2019 біля 19.00 громадянину ОСОБА_3 подзвонив його знайомий ОСОБА_10 та повідомив, що автомобіль з н.з. НОМЕР_2 , на той час перебував на парковці біля ТЦ "Екватор", розташованого по пр. Московському, буд. 256-Б. Через оператора "102" на зазначену парковку викликано наряд патрульної поліції, але до приїзду наряду патрульних автомобіль вже покинув вказане місце. Також ОСОБА_3 пояснив, що від своїх знайомих він дізнався про те, що його автомобілем керував оперуповноважений Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 та його рідний брат - ОСОБА_1 , який також є поліцейським та перебуває на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. 30.08.2019 до начальника Індустріального ВП полковника поліції ОСОБА_11 приїхав його знайомий з метою посприяти у поверненні викраденого автомобіля, на якому пересувається його підлеглий ОСОБА_1 . Так, громадянин ОСОБА_3 повідомив, що зі слів знайомого, під час спілкування з полковником поліції ОСОБА_11 також був присутній слідчий СВ ВП ОСОБА_1 , який зізнався, що він дійсно використовує автомобіль "Mazda 6", н.з. НОМЕР_2 , та пояснив, що даний автомобіль він узяв в оренду на місяць у свого знайомого, але анкетні дані свого знайомого не пам`ятає. Про місцезнаходження автомобіля ОСОБА_1 категорично повідомити відмовився. 31.08.2019 ОСОБА_3 разом зі своїм знайомим приїхав до Індустріального ВП з метою повторно поспілкуватися з ОСОБА_1 з приводу повернення викраденого автомобіля. Під час бесіди з останнім біля будівлі Індустріального ВП до них вийшов полковник поліції ОСОБА_11 , який пояснив, що у даній ситуації він нічого зробити не може. Написати будь-яку заяву стосовно неправомірних дій свого підлеглого ОСОБА_1 , полковник поліції ОСОБА_11 громадянину ОСОБА_3 не пропонував. У зв`язку з цим він вирішив звернутися до телевізійної служби новин телеканалу " 1 + 1", яким виклав всю інформацію стосовно викрадення його автомобіля та бездіяльності керівництва Індустріального ВП. Також під час службового розслідування опитаний громадянин ОСОБА_2 , який пояснив, що приблизно на початку липня 2019 року ОСОБА_3 повідомив всім своїм знайомим про те, що невстановлені особи незаконно заволоділи його транспортним засобом "Mazda 6" червоного кольору на території м. Київ, де він проживає. Через місяць ОСОБА_3 повідомив всіх знайомих, що його автомобіль перебуває у м. Харків та надіслав у месенджері декілька фотографій з оголошення про продаж автомобіля, при цьому пояснив, що з цього оголошення встановив, що автомобіль перебував на території м. Харків та описав ознаки, за якими можливо розпізнати його автомобіль. 27.08.2019 приблизно о 19.00 під час руху на власному автомобілі по пр. Тракторобудівників у напрямку ТЦ "Екватор" він побачив автомобіль "Mazda 6" червоного кольору, н.з. НОМЕР_2 , який був схожий на автомобіль ОСОБА_3 , та сфотографував його. Фотографії одразу надіслав ОСОБА_3 , який у ході телефонної розмови підтвердив, що це його автомобіль. Вказаний автомобіль зупинився на парковці ТЦ "Екватор". За вимогою ОСОБА_3 він підійшов до автомобіля "Mazda 6", який переслідував, та оглянув його. В цей момент до нього підійшов раніше не знайомий йому чоловік, який не представився та поцікавився про мету фотографування його автомобіля. Він розповів вказаному чоловіку про те, що даний автомобіль "Mazda 6" червоного кольору можливо належить ОСОБА_3 та перебуває у розшуку через незаконне заволодіння невстановленими особами, а також показав фотографії з викраденим автомобілем. Чоловік здивувався від цієї звістки. Також вказаний чоловік дізнався про те, що зараз приїдуть поліцейські, яких викликав ОСОБА_3 через оператора служби " 102". Чоловік погодився чекати разом з ним приїзду поліції та запропонував зайти в продуктовий магазин, мотивуючи це необхідністю придбати продукти. ОСОБА_2 зайшов з ним до зали ТЦ, де чоловік привітався з іншим невідомим йому чоловіком, який спускався на ескалаторі, тримаючи на плечі спортивну сумку. Описати його він не може, оскільки його не запам`ятав. Після цього ОСОБА_2 зайшов з чоловіком до торгівельної зали магазину, йшов за ним, а потім невідомий непомітно для нього покинув супермаркет та у подальшому поїхав з парковки ТЦ. Про вказані обставини він повідомив ОСОБА_3 , зателефонувавши йому. Матеріалами службового розслідування встановлено, що 27.08.2019 о 19.43 до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області зі служби " 102" від громадянина Шкварко М .В . надійшло повідомлення про те, що на парковці ТЦ "Екватор", розташованого на пр. Московському, буд 256-Б, м. Харків, стоїть автомобіль "Mazda 6" червоного кольору, на якому причеплений н.з. НОМЕР_2 , який викрадений 30.06.2019 у м. Київ. Дане повідомлення зареєстровано у ЖЄО Немишлянського ВП за № 18888, на місце пригоди був направлений екіпаж УПП в Харківській області ДПП НП України № 4203. За результатами виїзду поліцейськими УПП в Харківській області складений електронний рапорт про те, що за вищевказаною адресою автомобіль не виявлений. Також встановлено, що згідно бази даних ГІПС НП України, жоден транспортний засіб з державними номерними знаками НОМЕР_2 зареєстрованим не значиться. Згідно пояснень, наданих під час проведення службового розслідування позивачем повідомлено, що до 22.10.2019 він проходив службу на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківської області. У 20-х числах липня 2019 року через групу у месенджері "Telegram" узяв в оренду автомобіль "Mazda 6", які були на ньому номерні знаки, на теперішній час він не пам`ятає, але пам`ятає, що починалися з літер ВВ. Приблизно через місяць, наприкінці серпня 2019 року, він перебував у ТЦ "Екватор", розташованому по пр. Московському, 256-Б м. Харків. Вийшовши з ТЦ "Екватор", побачив біля орендованого автомобіля "Mazda 6" невідомого йому чоловіка, який повідомив, що вказаний автомобіль викрадено у його товариша та на ньому зараз стоять незареєстровані номерні знаки. Пояснивши невідомому, що він помиляється, сів у автомобіль та поїхав у власних справах. Через декілька днів він повернув автомобіль особам, у яких брав його в оренду. 30.08.2019 начальник Індустріального ВП полковник поліції ОСОБА_11 викликав його до свого кабінету, де окрім ОСОБА_11 була присутня особа, яка представилася працівником СБУ та запитав, де зараз перебуває автомобіль "Mazda 6". На що ОСОБА_1 повідомив, що місцезнаходження вказаного автомобіля йому невідоме, та розповів про оренду. 31.08.2019 йому зателефонував працівник СБУ та попросив підійти до Індустріального ВП. Підійшовши до відділу поліції, він побачив полковника поліції ОСОБА_11 , працівника СБУ та невідомого чоловіка, який представився власником автомобіля "Mazda 6". Останній почав погрожувати йому проблемами, у разі неповернення його автомобіля або грошей за нього. У свою чергу полковник поліції ОСОБА_11 повідомив, щоб він розбирався зі своїми проблемами самостійно (а.с.121-124) Відповідно до пояснень, наданих під час службового розслідування начальником Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_11 , 30.08.2019 до Індустріального ВП прибув працівник Управління СБУ ОСОБА_13 , який в його службовому кабінеті повідомив про те, що його підлеглий - слідчий СВ ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 керує автомобілем "Mazda 6", який перебуває у розшуку за фактом угону в м. Києві. Останній був запрошений до кабінету, де в присутності працівника СБУ ОСОБА_14 та заступника начальника ВП ОСОБА_15 підтвердив факт керування автомобілем "Mazda 6", який ним був орендований та по закінченню оренди повернутий власникам. ОСОБА_1 назвати власників даного автомобіля не зміг, а номер мобільного телефону власників втратив разом із блокнотом. За результатами проведеного службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.11.2019 № 1091 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі висновків службового розслідування, яким встановлено, вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у невиконанні вимог п.6-7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п.1. ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Наказом ГУНП в Харківській області від 01.11.2019 № 375 о/с по особовому складу на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліції» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) позивача звільнено зі служби в поліції (а.с.60). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в органах поліції, оскільки позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, що підтверджено висновком службового розслідування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Колегія суддів зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника Національної поліції України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. Колегія суддів звертає увагу, що системний аналіз положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею цього Статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги працівника поліції, закріпленої статтею 64 Закону № 580-VIII. Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". З матеріалів справи вбачається, що позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою він зобов`язується з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, дотримуватися Конституції та законів України. Згідно п. 1,3 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", кожний поліцейський повинен бути вірним Присязі поліцейського. Кожний поліцейський повинен запобігати вчиненню правопорушень. Так, кожний поліцейський незалежно від місця перебування, часу доби у разі отримання інформації про кримінальне правопорушення чи іншу подію (у будь-якій формі) повинен вжити всіх можливих заходів з метою належного реагування та припинення кримінального правопорушення чи іншої події, всебічно сприяти їх розслідуванню і розкриттю. Вступаючи на службу в поліції кожний поліцейський взяв на себе підвищені зобов`язання щодо дотримання службової дисципліни, як у службовий так і позаслужбовий час. Присяга поліцейського зобов`язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходячись за адресою: пр. Московський, буд. 256-Б, м. Харків, отримав інформацію, що автомобіль "Mazda 6", н.з. НОМЕР_2 , яким він користувався, оголошений у розшук у зв`язку з викраденням у м. Києві, тобто отримав повідомлення про кримінальне правопорушення. Проте, позивач невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції " 102" і не вжив заходів: щодо припинення правопорушення; щодо охорони місця події та не дочекався наряду поліції, чим порушив вимоги пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №

100. Більше того, позивач рапортом на ім`я керівництва підрозділу поліції не доповів про самостійне виявлення ним про вищевказані обставин, що могли свідчити про кримінальне правопорушення, тим самим порушив вимоги пункту 7 розділу II цього Порядку. Вказані обставини не спростовуються позивачем у позовній заяві, пояснюючи це лише тим, що не був уповноваженою особою, яка мала право приймати заяви про кримінальні правопорушення та інші події, оскільки не знаходився на службі. Колегія суддів звертає увагу, що такі доводи позивача суперечать вимогам до поліцейського, які передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", а також Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України. Отже, наявні підстави вважати, що позивачем проявлено бездіяльність щодо отриманої інформації, відповідно, позивач проігнорував вимоги законодавства, якими передбачено порядок дій поліцейського, який отримав інформацію про вчинене кримінальне правопорушення чи іншу подію, тобто позивач не вчинив ніяких дій по запобіганню правопорушенням, чим порушив п. 3 ч. 3 ст. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію". Також, колегія суддів вважає, що позивач порушив вимоги Присяги поліцейського, якою передбачено обов`язок неухильно дотримуватися законодавства, охороняти права громадян (в даному випадку право ОСОБА_3 на повернення автомобіля з чужого незаконного володіння), отже позивач порушив п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" (бути вірним Присязі поліцейського) та п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" ( в частині - поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися Присяги). Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що поведінка пов`язана з тим, що інформація про незаконне заволодіння автомобілем стосувалася "Mazda 6" н.з. НОМЕР_1 , а не автомобілю, яким тимчасово користувався позивач "Mazda 6" н.з. НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів службового розслідування, копії яких долучено до матеріалів справи, в поясненнях позивач зазначав, що і він, і його брат керували автомобілем "Mazda 6" номерний знак починався з літер "ВВ". Крім того, колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає, що позивач отримавши інформацію, як поліцейський мав змогу та повинен був її перевірити, для чого викликати поліцію та залишатися на місці до її приїзду, а також написати рапорт з приводу отриманої інформації для подальшого його спрямування до органу, який здійснює досудове розслідування з метою її перевірки. Проте, вказаних дій позивач не здійснив, а навпаки поїхав з вказаної адреси, чим ускладнив дії патрульній поліції щодо реагування за викликом ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію", дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Колегія суддів зазначає, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85). Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, зазначена подія, що проявилася у користуванні ОСОБА_1 автомобілем "Mazda 6", який перебував у розшуку та набуття цією подією широкого розголосу у засобах масової інформації, стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Таким чином, враховуючи наведені нормативно правові акти, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у невиконанні вимог пункту 6 і пункту 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині недотримання Присяги поліцейського, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, пункту 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігати вчиненню правопорушень. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач - ГУНП в Харківській області під час проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом встановленого строку. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі № 520/12442/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі № 520/12442/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 18.05.2020 року