Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/82/20

Справа № 308/82/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 14.05.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши клопотання Максимова А. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження, в с т а н о в и в : постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним і на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.. Згідно постанови, 24.12.2019 о 01 год. 30 хв. по вул. Залізничній у м. Ужгород, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz E 290 TD», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), і від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з указаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі. Разом із тим, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує на те, що апеляційному суду необхідно встановити той факт, що судове рішення було винесено без його участі й копія такого йому не надсилалась. Також зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 30.04.2020, коли й отримав її копію в канцелярії суду. Просить поновити строк на апеляційне оскарження. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 04.03.2020, що свідчить про те, що останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 16.03.2020 включно. З поданої апеляційної скарги вбачається, що її подано 08.05.2020, тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 04.03.2020, а саме, більш ніж через 2 місяці з моменту винесення постанови. Підстави, на які ОСОБА_1 посилається як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не можуть вважатися поважними з огляду на таке. У постанові судді від 04.03.2020 вказано, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , оскільки він повторно не з`явився у судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а. с. 11). Адресою місця проживання ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, постанові від 24.12.2020 про накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, постанові судді від 04.03.2020 є: АДРЕСА_1 (а. с. 1, 5, 11). У протоколі про адміністративне правопорушення, підписаному ОСОБА_1 , вказано про ознайомлення його з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та про повідомлення його, що розгляд справи відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді за його викликом. Ці обставини у клопотанні не оспорюються. З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2020 ОСОБА_1 подав до Ужгородського міськрайонного суду заяву про відкладення розгляду справи (а. с. 9), що в свою чергу свідчить про те, що йому було відомо про перебування у провадженні Ужгородського міськрайонного суду справи щодо нього. Зі списку про поштові відправлення (а. с. 10) убачається, що Ужгородським міськрайонним судом 13.02.2020 на адресу проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , направлялось повідомлення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»). При цьому, також враховується і те, що інформація про час та місце розгляду судами справ міститься на веб-сайті «Судова влада». Тому, посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду судом першої інстанції справи, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим, не дають підстав для визнання їх поважними причинами пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження. Як такі, що не знайшли свого підтвердження являються і доводи клопотання про те, що про прийняте рішення ОСОБА_1 дізнався лише 30.04.2020, які в свою чергу спростовуються розпискою ОСОБА_1 про отримання ним копії оскаржуваної постанови 14.04.2020, яка міститься на форзаці справи. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в апеляційній скарзі не вказується, що в свою чергу свідчить про те, що апелянтом не доведено поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованим, причини пропуску строку на апеляційне оскарження - не визнаються поважними, у зв`язку з чим, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження немає, і апеляційна скарга, подана із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту. При прийнятті рішення про необхідність відмови ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : подане ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення залишити без задоволення та відмовити у поновленні пропущеного строку. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - повернути ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію даної постанови. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан