Постанова Черкаський апеляційний суд № 699/641/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/708/20Головуючий по 1 інстанції Справа №699/641/19 Категорія: 310020000 Свитка С. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року : м.Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року, у складі судді Свитки С.Л., в с т а н о в и в : У червні 2019 року позивач звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з даним позовом і просив стягнути на його користь з відповідачів аліменти на його утримання у розмірі 700 грн. з кожного щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і довічно. Свій позов позивач мотивував тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є його дітьми. Згідно рішень судів він сплачував аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття. На даний час він є особою пенсійного віку, має ІІ групу інвалідності, хворіє, єдиним джерелом його доходу є пенсія, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, яку відповідачі добровільно не надають. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів того, що він потребує матеріальної допомоги, що є необхідною складовою для зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків, а сам по собі факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання йому утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги. Не погоджуючись з таким рішенням, 25.02.2020 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення є незаконним, оскільки він являється пенсіонером та інвалідом 2 групи, має трьох дітей на користь яких сплачував аліменти. Крім того, зазначає про наявність низки хвороб та потребу в матеріальній допомозі, а тому вважає, що повнолітні діти зобов`язані виплачувати аліменти на його утримання. 25 березня 2020 року ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів у його потребі в аліментах з повнолітніх дітей. Крім того, звертає увагу, що позивач окрім виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини не виконував свого батьківського обов`язку по утриманню та вихованню власної дитини. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , відповідно. Згідно з довідкою МСЕК ОСОБА_1 з 15.05.2012 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново. Відповідно до пенсійного посвідчення №1562103236 від 12.07.2012 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції позивач особисто повідомив, що отримує пенсію в розмірі 2142 грн., отримує оренду плату за земельний пай в розмірі 2500 грн., Управління соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської РДА виплачує йому 310 грн. щорічно на бензин для автомобіля, отримує субсидію на оплату комунальних платежів, на стаціонарному лікуванні останній раз перебував в 2017 році. Згідно з листом Управління соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської РДА Черкаської області №1365/02 від 17.09.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації як особа з інвалідністю загального захворювання 2 групи та отримувач житлових субсидій. Забезпечувався безкоштовно за рахунок коштів державного бюджету санаторно-курортним лікуванням терміном з 24.03.2015 року по 10.04.2015 року в санаторно-курортному закладі «Гусарське урочище» Кіровоградської області. Повторно для взяття на облік по забезпеченню санаторно-курортною путівкою не звертався. 30.11.2004 року забезпечений автомобілем «ЗАЗ 11027» за рахунок державного бюджету з Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації. У 2017 році автомобіль переданий у безоплатну власність ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням 10-річного терміну експлуатації. ОСОБА_1 виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля «ЗАЗ 11027» рівними частинами двічі на рік - у березні та у вересні розміром 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність. Крім того, ОСОБА_1 призначено житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та всього перераховано на житлово-комунальні організації за період з 01.10.2015 року по 30.09.2019 року - 55531 грн. 23 коп. (а.с.80). Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року №2629-VIII установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2019 року - 1497 грн. з 1 липня - 1564 грн., з 1 грудня - 1638 грн. У 2020 році згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 грн. Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Згідно зі статтею 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Позивач, звертаючись із позовом до своїх повнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на його утримання, обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він є особою пенсійного віку, інвалідом 2 групи, хворіє, єдиним джерелом доходу є пенсія, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач отримує пенсію в розмірі 2142 грн., який станом на день ухвалення рішення є вищим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, має державні пільги, отримує субсидію, отримує орендну плату за земельний пай, є власником домоволодінь та земельних ділянок, на яких вони розташовані, що підтверджується довідками (а.с.69,70), прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки відсутні докази про потребу позивача у матеріальній допомозі від повнолітніх дітей. Крім того, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно звернув увагу в рішенні на те, що позивачем не надано достатніх та належних доказів наявності численних хвороб, які потребують тривалого лікування та відповідно значних витрат на лікування, на чому наголошує скаржник. Будь-яких додаткових доказів, які свідчать про наявність потреби позивача у матеріальній допомозі від повнолітніх дітей, ОСОБА_1 до суду не надано. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів наданих суду та суб`єктивною оцінкою скаржником обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та характер спірних правовідносин, надав належну оцінку доказам, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування або зміни якого апеляційний суд не вбачає. Відповідно до п.1. ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та на умовах, визначених ст. 389 ЦПК України. Судді: Ю.В.Сіренко Н.І.Гончар Т.Л. Фетісова