Постанова 4805 № 296/589/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/589/19 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С. Категорія 58 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №296/589/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 11 лютого 2020 року суддею Рожковою О.С. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 21 лютого 2020 року, в с т а н о в и в : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якому, з урахуванням заяви від 31.01.2019 (а.с.16-20 т. 1), просила визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність, інформацію, що міститься у написаній відповідачами заяві від 09.06.2017, адресованій начальнику Житомирського відділу поліції ОСОБА_8 , а саме: «конфліктує з сусідами, робить шкоду, пише скарги, вигадує історії про власне побиття вимагаючи за вказане кошти. Проживає в квартирі з котами, внаслідок чого в під`їзді антисанітарія, збирає сміття. Коли піднімається в ліфті спорожняється, після чого не можна користуватись ліфтом, від неї завжди погані запахи. На зауваження лається матом, людина не адекватна, її можна боятися, часто викликає поліцію. Сусідка дуже хвора, їй потрібна медична допомога та психіатр»; зобов`язати відповідачів спростувати вказану недостовірну негативну інформацію; стягнути солідарно з відповідачів на її користь 50000 грн моральної шкоди. Вказала, що зазначена відповідачами у вищевказаній заяві інформація не відповідає дійсності, є недостовірною, принижує її честь та гідність, створює негативну соціальну оцінку про її особу. Діями останніх їй завдано моральної шкоди. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення її позову. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положення ст. ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України; вимоги ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»; роз`яснення Верховного Суду України, викладені в абзацах 3, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Також, на її думку, суд вирішуючи спір, не взяв до уваги ряд численних фактів. У відзиві представник ОСОБА_2 ОСОБА_9 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування, у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 , відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші її учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно зі статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності. У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2017 мешканці будинку АДРЕСА_1 , у тому числі відповідачі, звернулись до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області з письмовою заявою з приводу не дотримання ОСОБА_1 санітарних норм проживання, використанням житлової площі своєї квартири не за призначенням, образ мешканців під`їзду нецензурною лайкою. Заява містить інформацію, яку позивачка просить визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність (а.с.9 т. 1). Вказану заяву приєднано до матеріалів кримінального провадження №12017060020001433 від 20.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за фактом нанесення тілесних ушкоджень невідомою особою ОСОБА_1 , що підтверджується листом від 16.06.2017 за підписом слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Талько Н.А. Зі змісту цього листа вбачається, що з ОСОБА_1 проведено бесіду з приводу недопущення антигромадського способу життя (а.с.64 т. 1). На підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала позитивну характеристику, видану 14.01.2019 головою ОСББ «Київська 102», посвідчення учасника війни та особи з інвалідністю (а.с. 7-8, 10 т. 1). Також судом за її клопотанням витребувано інформацію з Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на диспансерному обліку не перебуває (а.с.105 т. 1). Матеріали справи свідчать, що мешканці будинку АДРЕСА_1 також звертались 09.06.2017 до КП «ВЖРЕП №9» Житомирської міської ради із заявою щодо недотримання власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 санітарних норм та Правил користування приміщеннями житлових будинків. Згідно листа КП «ВЖРЕП №9» Житомирської міської ради від 14.03.2019 відповідно до даного звернення працівниками підприємства комісійно обстежено під`їзд вказаного будинку та встановлено, що біля дверей квартири позивача розміщені побутові речі. Прибиральниця вказаного під`їзду повідомила, що кожного дня на першому поверсі прибирає їжу для котів, яку виносить власниця квартири АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим присутній характерний запах тварин. З ОСОБА_1 проведено роз`яснювальну бесіду з дотримання Правил користування приміщеннями житлових будинків (а.с. 84 т. 1). В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що впродовж 2017 року працювала прибиральницею в під`їзді будинку АДРЕСА_1 . Суперечки між нею та ОСОБА_1 , а також між ОСОБА_1 та сусідами мешканцями будинку виникали з приводу розведення сміття біля дверей квартири позивача, дверей під`їзду, з приводу справляння природніх потреб у кабіні ліфту, а також з приводу підгодовування і утримання котів у під`їзді будинку, яких позивач також приносила до своєї квартири. Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, звернувшись із заявою до начальника Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, реалізовували своє право, визначене ст.40 Конституції України, а викладена у заяві інформація не була адресована широкому загалу чи для її розповсюдження, а для перевірки викладених у заяві обставин, з метою захисту та забезпечення права на безпечне проживання. Висловлювання, що містяться в заяві відображають опис подій, які відбулись та те, як ці події оцінювались відповідачами. Крім того, суд зазначив, що позивачем не доведено факт розповсюдження інформації, що міститься у заяві. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної скарги вважає безпідставними, враховуючи наступне. Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічне роз`яснення висловлено і Верховним Судом України (абзац 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»), на яке правильно послався суд першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року). Отже, оскільки позивачкою не доведено, що відповідачі розповсюджували стосовно неї неправдиву інформацію, а інформація, яку відповідачі вказали у своєму зверненні на адресу правоохоронного органу висловлена лише як непогодження з діями позивачки та є реалізацією права, передбаченого статтею 40 Конституції України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 15 травня 2020 року.