Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4035/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 р. Справа № 480/4035/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко) по справі № 480/4035/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 218 050,44 грн. з виплаченої у червні 2017 р. заборгованості по пенсії в сумі 233 734,69 грн., перерахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/40692/12 від 17.08.2016. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 219 878,02 грн. з виплаченої у червні 2017 р. заборгованості по пенсії в сумі 234 777,76 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2180,50 грн., сплачений при зверненні до суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначило, що на виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 по справі К/9991/40692/12 пенсія позивачу виплачена у червні 2017 року. Зазначене судове рішення не містить зобов`язань пенсійного органу щодо нарахування суми компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування компенсації за втрату частини доходів. Крім того, посилається на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а, в якій зазначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування вимог зазначив про помилкове посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а, оскільки в даному випадку виплата перерахованої пенсії позивачу вже відбулась, проте компенсація тривалий час не виплачується, що не свідчить про вирішення спору на майбутнє, як встановлено Верховним Судом по справі № 404/6317/16-а. Справу розглянуто в порядку письмового провадження в спрощеному провадженні відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як військовий пенсіонер та отримує пенсію за вислугою років. 17.08.2016 постановою Вищого адміністративного суду України по справі № 2-а-101/2010, за наслідками касаційного оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 28.04.2010 та ухвали апеляційного суду Сумської області від 28.04.2012 , позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області та зобов`язано провести перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), підвищення та премії (щомісячні та одноразові) станом на грудень 2008 р., починаючи з 01.01.2009 (а.с. 15-21). На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Сумській області виплачено ОСОБА_1 у червні 2017 р. перераховану пенсію з 01.01.2019 у сумі 233734,69 грн, що підтверджується листом відповідача та визнається сторонами по справі (а.с. 23). 01.08.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2009 по день виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 (а.с. 22). 19.08.2019 ГУ ПФУ в Сумській області листом повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації , посилаючись на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 такий обов`язок не покладено на пенсійний орган (а.с. 23). Позивач, вважаючи відмову у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу виплачена з затримкою на один та більше календарних місяців, з вини пенсійного органу, а тому наявні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у розмірі 219 878,02 грн починаючи з 01.01.2009 р. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159). Згідно ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Відповідно до ст. 6 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07. 2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Судом першої інстанції вірно встановлено, що виплата позивачу пенсії у належному розмірі, починаючи з 01.01.2009 відбулася у червні 2017 р., отже з порушенням встановлених строків її виплати з вини пенсійного органу, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати компенсації позивачу, оскільки судовим рішенням від 17.08.2016, на підставі якого здійснено перерахунок пенсії позивачу не встановлено обов`язку пенсійному органу виплатити компенсацію, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявність судового рішення не є обов`язковою умовою для проведення виплати. Право на виплату компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) передбачено Законом України № 2050-ІІІ . Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже зазначені відповідачем в листі відповіді від 19.08.2019 підстави для відмови в виплаті компенсації позивачу втрати частини доходів є незаконними та неправомірними. Посилання апелянта на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.07.2018 р. по справі № 404/6317/16-а, про те, що враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що виплата пенсії позивачу в належному розмірі, починаючи з 01.01.2009 виплачена пенсійним органом лише в червні 2017, до часу розгляду цієї справи відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів, а тому в даному випадку мають місце інші обставини, ніж встановлені постановою Верховного Суду по справі № 404/6317/16-а, в якій нарахування та виплата пенсії ще не відбулася. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів. Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення конкретної суми компенсації, що підлягає виплаті. Позивач просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області компенсацію втрати частини доходів в сумі 218 050,44 грн, судом першої інстанції під час розгляду справи здійснено розрахунок компенсації в сумі 219 878,02 грн. Колегія суддів зазначає, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Питання щодо визначення суми виплат не належить до компетенції суду, а тому останній лише констатує право позивача на отримання суми встановленої пенсії за минулий час. Суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а. Таким чином, суд першої інстанції, зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 219 878,02 грн, здійснив втручання у дискреційні повноваження відповідача. Крім того, судом не визначено період часу за який підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню . Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права . Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2180,50 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1483553676.1 від 03.10.2019 (а.с. 3). Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1921,00 грн. Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції з однією вимогою немайнового характеру, заявленою фізичною особою, становить 768,40 ( 0,4 х 1921 грн). Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду справи, позовні вимоги задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 384,20 грн. (768,40 грн /2). Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 по справі № 480/4035/19 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, виплаченої ОСОБА_1 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 по справі № К/9991/40692/12 за період з 01.01.2009 року по червень 2017 (дату виплати заборгованості по пенсії), розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строку їх виплати". В іншій частині в позові відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна,1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій