Постанова 4855 № 826/7592/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7592/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С., Чудак О.М., Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України та Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, в якому просили: - визнати протиправними рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень Прем`єр-міністра Кабінету міністрів України та Кабінету Міністрів України - постанову Kабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни та колишнім в в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 525 гривень; - зобов`язати суб`єктів владних повноважень Гройсмана В.Б . Прем`єр-міністра Кабінету міністрів України та Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Kабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої ст. 14 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у розмірі 3х мінімальних пенсій): учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 4119 гривень; - зобов`язати Гройсмана В.Б . Прем`єр-міністра Кабінету Міністрів України та Кабінет Міністрів України провести відповідний перерахунок і виплатити позивачам учасникам ВВ війни інвалідам 1, 2 групи недоплачену суму щорічної разової допомоги до 05.05.2018, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі по 3594 гривень кожному; - зобов`язати Гройсмана В.Б . Прем`єр-міністра Кабінету міністрів України та Кабінет Міністрів України провести економічно-юридичний правовий аналіз аналогічних постанов Kабінету Міністрів України до 05.05.2015-2017, які суперечать вимогам ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та провести відповідний перерахунок і відповідні доплати кожному з позивачів учасникам ВВ війни інвалідам 1, 2 групи. В якості підстав позову, позивачі зазначили, що прийнята Кабінетом Міністрів України постанова від 14.03.2018 № 170 «Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги», порушує права позивачів, як учасників Великої Вітчизняної війни та інвалідів першої та другої груп, зокрема, позивачі вказували на те, що вони до 05.05.2018 отримали щорічну разову допомогу в розмірі 525 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 170, натомість, відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 05.05.2018, учасникам ВВ війни щорічна разова допомога становила 3 мінімальні пенсії (4119 грн.), з огляду на що, позивачам не доплатили по 3594 грн. кожному. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» оприлюднена в газеті Урядовий кур`єр від 16.03.2018 № 51 та в Офіційному віснику України від 30.03.2018 №

25. Оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, зокрема, що в 2018 році розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога складає 525 гривень. Позивачі - ОСОБА_7 є учасником ВВ війни, інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.03.2011 та довідкою серії 10ААВ № 871275; ОСОБА_8 є учасником ВВ війни, інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.04.2004 та довідкою серії 10ААВ № 715833 ; ОСОБА_4 є учасником ВВ війни, інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 та довідкою 2-18 АВ № 012443 . Позивачі не погоджуючись із встановленим оскаржуваною постановою розміром разової грошової допомоги до 5 травня в 2018 році, та вважаючи, що встановлений Урядом розмір не відповідає положенням Закону та порушує соціальні права позивачів на отримання належного розміру разової грошової допомоги, звернулись до суду з позовом за захистом своїх прав (щодо визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України). Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), з огляду на те, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають виключно члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу; - з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої, статтями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Враховуючи, що положення цього Закону неконституційними не визнавались та є чинними на момент вирішення даного спору, саме вони підлягають застосуванню при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані положення постанови Уряду суперечать Конституції України та Закону, оскільки нею передбачено виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Інші ж доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, яким, як вважають апелянти, судом першої інстанції не надано належної оцінки. Так, апелянти наголошують на тому, що суд першої інстанції не врахував, що розмір допомоги, встановлений приписами оскаржуваної постанови Уряду, порушують конституційні права позивачів, а тому, на думку скаржників, застосуванню підлягає попередня редакція Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що передбачала більший розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Позивачі є суб`єктами правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт, що не є спірним. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 113 Конституції України (частина перша) встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. За приписами пунктів 1, 3, 10 статті 116 Основного Закону, Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117 Конституції України). Окрім цього, частиною другою статті 120 Конституції України, визначено, що організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Так, до основних завдань Кабінету Міністрів України належать вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю. Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України врегульовані статтею 19 Закону № 794-VII, частина перша якої вказує, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Питання правового статусу Прем`єр-міністра України, обсяг його повноважень, унормовано статтею 42 Закону №794-VII, пунктом 7 частини першої якої встановлено, що Прем`єр-міністр України підписує, зокрема, акти Кабінету Міністрів України, якими, у розумінні приписів статті 49 цього ж Закону (частина перша), є видані на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, обов`язкові для виконання постанови, які підписує Прем`єр-міністр України. У свою чергу, частиною восьмою цієї статті передбачена можливість оскарження до суду в порядку та у випадках, установлених законом, актів Кабінету Міністрів України. Наведені законодавчі приписи знайшли своє відображення й у Регламенті КМУ, який, окрім того, встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності. У той же час, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень встановлені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України, й правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. (частина друга цієї статті КАС України) Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно з нормами ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Положеннями п. 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, статтю 14 було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком». При цьому, підпунктом «б» підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, частину п`яту викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вищенаведені положення Закону від 28.12.2014 № 79-VIII, не були визнані неконституційними та є чинними. 14.03.2018, на виконання вказаних приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України і було прийнято постанову (оскаржувану в частині у даному спорі) № 170 «Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Згідно з п. п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3685 гривень; - II групи - 3265 гривень; - III групи - 2845 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1265 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3685 гривень; членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 630 гривень; учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 525 гривень. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції по суті, було звернуто увагу на те, що Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 25.01.2012 № 3-рп зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, у тому числі на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян. Таким чином, колегія суддів вважає цілком обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої, зокрема, ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а встановлення іншої величини одноразової допомоги, не є, у даному випадку, порушенням соціальних прав позивачів, адже законодавчі норми щодо пенсійного/соціального забезпечення можуть змінюватись, якщо таке обумовлено міркуваннями економічної політики держави задля досягнення балансу та стабільності у фінансовій та бюджетній політиці. З урахуванням наведеного, колегія суддів також підтримує висновок суду першої інстанції про те, що встановлення постановою Кабінету Міністрів України іншого розміру разової грошової допомоги до 05 травня, не може вважатися порушенням законодавства та прав позивачів лише тому, що раніше визначений Законом розмір цієї виплати був більший, з огляду на що, Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови від 14.03.2018 № 170 «Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд вже висловлював правову позицію у зазначеній категорії справ (постанова Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 713/514/17, постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 520/14823/16-а, від 13.11.2019 у справі № 552/5692/16-а), у яких зазначив, що вказані виплати необхідно здійснювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України на відповідний рік. Однією з ознак України, як соціальної держави, є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціальною захисту за рахунок коштів Державною бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України. Щодо посилання у позовній заяві на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 12.09.2011 у справі № 2-а-1043/11, якою адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено частково, визнано дії неправомірними та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня 2011 року, як учаснику війни, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 6), колегія суддів звертає увагу на те, що у разі встановлення права на певний розмір допомоги за рішенням суду, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві, водночас, період після ухвалення судом рішення, стосовно якого, на думку позивача, порушуються його права, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2011 році. Крім того, підлягає врахуванню також те, що у позовній заяві заявниками не ставилось питання про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного нормативно-правового акта, у свою чергу, підставами позову була невідповідність, на переконання позивачів, розмірів встановлених Кабінетом Міністрів України виплат одноразової грошової допомоги у іншому розмірі, аніж це передбачено Законом, проте, під час розгляду спору, позивачами вже вказувалось на допущені порушення процедури прийняття вказаної постанови, зокрема, відсутність проведення правової експертизи та не проведення обгрунтованого розрахунку виплат. (а.с. 128-129 т. 1) У матеріалах даної справи міститься пояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», з якої слідує, що розробником проекту є Міністерство соціальної політики України. Відповідно до п. 1 § 37 глави 3 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, розробник з урахуванням строків, визначених у § 38 для погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами, а також пунктом 2 § 46 для проведення Мін`юстом правової експертизи, надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів). Згідно з п. 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекту акта, визначеного абзацом третім пункту 5 § 33 цього Регламенту) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідкою, зазначеною у пункті 3 § 36 цього Регламенту. Відповідно п. п. 1, 2 § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра. Мін`юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів, а у випадках, передбачених абзацом третім § 38 цього Регламенту, - в одноденний строк. Отже, виходячи з наведених положень Регламенту Кабінету Міністрів України, правовідносини що проведення правової експертизи, на які посилались позивачі у відповіді на відзив, складаються між розробником нормативно-правового акта Міністерством соціальної політики України, та Міністерством юстиції України, але позовні вимоги у даному позові пред`явлено лише до Кабінету Міністрів України та Прем`єр-міністра України, а тому, в межах розгляду даного спору, не є предметом розгляду процедурні порушення прийняття спірної постанови, які допущені не Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів також приймає до уваги й те, що проект оскаржуваної постанови було погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Громадською спілкою «Всеукраїнське громадське об`єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» та із зауваженнями (пропозиціями), які не враховані, Міністерства юстиції України. У матеріалах справи наявна довідка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 21.02.2018. Також, міститься і висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 14.02.2018. До матеріалів даної справи також долучено і висновок щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини від 12.02.2018, з якого вбачається, що проект спірної постанови № 170 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. У частині позовних вимог, пред`явлених до Прем`єр-міністра України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. У свою чергу, згідно з п. п. 1, 7 ст. 42 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Прем`єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України; підписує акти Кабінету Міністрів України, Генеральну угоду. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. З наведеного слідує, що Прем`єр-міністр України від імені Кабінету Міністрів України одноособово не приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до повноважень Кабінету Міністрів України, з огляду на що, заявлені позовні вимоги до Прем`єр-міністра Кабінету міністрів України, є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Таким чином, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині встановлення розмірів щорічної разової допомоги до 05 травня учасникам війни, а також, відсутні підстави для задоволення інших заявлених похідних вимог. У свою чергу, вказані позивачами в апеляційній скарзі доводи, є суб`єктивними та не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України, підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2019 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко